НАЦІОНАЛЬНА СПІЛКА КОМПОЗИТОРІВ УКРАЇНИ

Новини

09.03.2017

Сердечно вітаємо відомого українського композитора, нашу шановану львівську колегу Богдану Фроляк з визначною подією – присудженням Національної премії України імені Тараса Шевченка! Найвищою, найпочеснішою мистецькою нагородою нашої держави композитор відзначена за твори на вірші »»»



30.12.2016

НАПРИКІНЦІ РОКУ ВІДБУЛИСЯ УРОЧИСТІ ВРУЧЕННЯ МИСТЕЦЬКИХ ПРЕМІЙ 2016 РОКУ. Премію ім. Б.М.Лятошинського отримав композитор КРИВОПУСТ Богдан Леонідович за Концерт для скрипки та симфонічного оркестру та твір »»»



29.12.2016

ПРОПОНУЄМО ПОЗНАЙОМИТИСЬ З ІНТЕРВ"Ю нашого колеги, композитора Володимира РУНЧАКА кореспонденту газети "ТИЖДЕНЬ" - "Держава має відпустити культуру від Мінкультури", щойно надрукованим в №52 »»»



28.12.2016

50 РОКІВ ПО ТОМУ. 26 грудня 2016р. у Колонному залі ім. М.Лисенка Національної філармонії України відбувся концерт-реконструкція програми, що звучала тут рівно півстоліття тому, 26 грудня 1966р., і складалась із авангардових творів західноєвропейських та українських авторів - К.Дебюссі, А.Шенберга, І.Стравинского, Л.Грабовського, В.Сильвестрова та Б.Лятошинського. Мені судилося побувати на обох концертах, тому спробую порівняти »»»



20.12.2016

НОВИНИ З РЕГІОНІВ. ФЕСТИВАЛЬ МУЗИКИ ГЕННАДІЯ САСЬКА. Ювілей як урочисте пошанування особистості є важливим елементом життя людини. Це не лише своєрідне підсумування досягнень а, звичайно, і старт нових ідей. У житті й творчості відомого українського композитора, заслуженого діяча мистецтв України, лауреата Премії ім. В. Косенка і Мистецької премії «Київ» ім. Артемія Веделя – Геннадія Саська 2016 рік – ювілейний. Святкові мистецькі заходи з нагоди 70-річчя від дня народження митця відбувалися 9 і 29 листопада 2016 року в Києві у Національному музеї Тараса Шевченка та Київській дитячій Академії мистецтв. Відзначення ж ювілею і вшанування композитора 15-17 листопада 2016 року стало справжньою культурною подією для кількох міст на Львівщині – Моршина, Стрия, Дрогобича і Трускавця. Цю акцію можна справедливо назвати «Фестивалем музики Геннадія Саська». Ювілейні концерти відбулися у Стрию (музична школа ім.Остапа Нижанківського),У дитячій школі мистецтв ім. Романа Савицького (Трускавець), Інституті музичного мистецтва ДДПУ ім.І.Франка та Дрогобицькому музичному коледжі ім.В.Барвінського. Під час концертів »»»



Всі новини »

ВІДГУКИ, ВРАЖЕННЯ, РЕЦЕНЗІЇ КМФ-2014



ПРЕЛЮДІЯ ПОЧУТТІВ

«І тільки злість буває геніальна,
Господь, спаси мене від доброти,
Така тепер на світі коновальня,
що треба мати нерви, як дроти»
(Л. Костенко)



Далебі не дротом видається наше сьогодення, а болючою струною, що тремтить від доторків Арея. Виникає запитання – що нам залишається робити? Відповідь одна – жити, виживати, молити миру… «Благання спокою» – так звучав підзаголовок концерту-прелюдії XXV-го міжнародного фестивалю «Київ музик фест-2014», що відбувся 24-го вересня у концертному залі Національної спілки композиторів України. Цього вечора «Київська камерата» (художній керівник і головний диригент – Валерій Матюхін) презентувала твори, що належать перу видатних українських композиторів – Ганни Гаврилець, Юлії Гомельської, Євгена Станковича та Золтана Алмаші. Більшість з них – світові прем’єри.

Як кожна нація репрезентує себе гімном, так і даний концерт розпочався з життєствердного твору Ганни Гаврилець з символічною назвою «Гімн» для камерного оркестру. З його найперших звуків відчувається яскравий національний струмінь та цілюща енергія фольклору. Це і народнопісенні інтонації початкової теми, і її канонічний розлив в оркестрових голосах з вершини-джерела, і паралельний мажоро-мінор. У цьому плетінні мелодій поступово визріває нова тема, яка відрізняється активною гімнічною ритмо-формулою та інтонацією-прообразом Оди з фіналу Дев’ятої симфонії Л. Бетховена. У розвитку обидві теми звучать у контрапункті, епізуються і проспівуються валторнами, нагадуючи апофеозні теми С. Рахманінова. Після ефектної кульмінації (з модуляцією з бемольної сфери /B-dur/ у яскравий Сі мажор) повертається початкове звучання «Гімну», і як тиха надія повисає у примарному піанісімо. 


Євген Станкович був представлений двома своїми творами: це «Дотик Ангела» тобіж Симфонія № 11 для скрипки і камерного оркестру»  (солістка – Богдана Півненко; прем’єра – 19 червня 2013 р. у залі НСКУ), яка поряд з симфонією Lirica та Другою камерною симфонією є зразком ліричного типу симфонії; та Камерна симфонія № 12, яка абсолютно вписується у нішу драматичного симфонізму – «генетичної формули творчої особистості Станковича» (Ю. Чекан).


Вже давно музикознавцями було усвідомлено притаманну музиці Станковича загострену конфліктність, трагічну експресію, катастрофізм світовідчуття.  Але поряд з експресивними темами, які за енергетикою можна порівняти з розпеченим вулканом, присутні «незрівнянної краси світлоносні теми!» (О. Зінькевич). Ритм, уривчаста артикуляція, різкі гармонії як репрезентанти антигуманного на противагу кантилені, ладо-гармонічній ясності як уособлення людського, сердечного. Така образно-інтонаційна полярність присутня і в Камерній симфонії № 12. Її дві частини – «Фреска Майдану» та «Благання спокою» закарбували у собі біль усіх пережитих подій, тривогу нашого «тепер» і хвилювання про наше «завтра». Грізне, механістичне остинато у низьких струнних першої частини миттєво нагадало звуки ударів ломів об бруківку, а напружені «викрики» скрипок та альтів – картину зимового Вавилону.


Особливо сильним став епізод, де, на кшталт зміни планів у кінофільмі (крупний/дальній), одинокому голосу гобою протистоїть сувора остинатна маса. Далі задушевна мелодія соло з типовим для народної пісні квінтовим зачином перейшла до співучих віолончелей, а згодом – до усієї струнної групи. Так горе однієї людини стає бідою цілої нації. Але цитата національного гімну України, що звучить наприкінці частини у вигляді кантового двоголосся, неабияк вселяє надію і плавно підводить слухача до другої частини циклу, назва якої стала головною тезою вечора. Власне, ця частина продовжує сферу лірики з її характерними лексемами (ламентозні інтонації зітхання, мотиви «хреста», аріозні сексти тощо). У це ніжно-крихке звучання, наче крізь сон, раз за разом пробивається ритмічне остинато з першої частини, вриваються драматичні епізоди і у пам'яті оживають картини жахіть Майдану. Як і твір Г. Гаврилець, Дванадцята камерна симфонія Є. Станковича закінчується тим самим запитанням, що зависає на субмедіантовій гармонії на піанісімо – «Чи вистоємо?»; «Чи виберемось?».


Подібна драматургія з конфронтацією чуттєвість, лірика – патетика, драма, людське, особистісне – чужорідне, позаособистісне простежується і у творі Юлії Гомельської «Планета “Життя”»  для фортепіано і струнних (соліст – Дмитро Таванець). Середній розділ має відкрито екзальтований, гімнічний характер з імітацією дзвонів, що також резонує з базовим жанром цього концерту. Дуже цікавим, на мій погляд, є завершення твору: проведення  початкового матеріалу в мажорі, що вибудовує, таким чином, композиційну арку,  несе в собі слід трагічного. Так, у загальному потоці світла, що випромінює останнє співзвуччя у струнних врізається  холодний тон мінорної терції у фортепіано, що зумовлює «боротьбу» ладу і, в такий спосіб, демонструє вельми  неоднозначний фінал з ремаркою «to be continued».


Всі грані життя, відтінки настроїв та розмаїття стилів можна було почути у «Концерті сі мінор» для контрабаса в сольному строї і струнного оркестру у восьми частинах Золтана Алмаші (соліст – Назарій Стець). Від глибокого філософського роздуму (І. «Елегія», ІІ. Інтерлюдія №1, V. Інтерлюдія №2, VІІ. Інтерлюдія №3), відвертого глузування із залученням «попсового» мотиву (ІІІ. «Мультфільм»), «скоморошини» (IV. «Техно»), до просвітленої лірики, що модулює в медитацію (VІ. «Райдуга в січні») та вкраплення романтизму (VІІІ. Варіації на «тему Боттезіні»). Романтичний дух пронизує і головну тему концерту («тему-елегію»; тему-рефрен), адже її образно-емоційний тонус і, зокрема, ритмо-інтонаціний малюнок нагадують ліричну тему з Прелюдії № 6 сі мінор (ор. 28) Ф. Шопена. Це говорить сам автор, що демонструє різні картини світу, по-своєму їх коментує і залучає до діалогу слухача.

Над цим монументальним твором З. Алмаші працював понад рік. На своїй сторінці у соц-мережі «ВКонтакті» композитор зауважив, що «ідея народилась ще в мирний час, під час останніх бурхливих і трагічних подій була втілена в життя… не можу сказати, що вона дуже змінилась, ця початкова ідея. Але те, що події відкарбувалися на музиці – однозначно». Відтак, даний твір продовжив музичний дискурс на тему вечору: «Революція і її наслідки».


Варто відмітити, що модус прелюдіювання, з характерним імпровізаційним началом, певною мірою відбився на структурі концерту, оскільки до основного переліку виконуваних творів було додано ще одну прем’єру, котра мала широкий розголос в інтернет-мережі ще навесні. Патріотичний твір «Ми Є!» для скрипки та камерного оркестру Юрія Шевченка став символічним обрамленням концерту, бо в його основі – не що інше як гімн України. Його оригінальні гармонізація, оркестровка з проспіваністю усієї фактури, композиційне рішення (тиха кульмінація) плюс емоційно-чуттєве виконання стали гарним дарунком слухачам, що відкрили свої серця назустріч почуттям «Київ музик фесту-2014».



Катерина Гончарук