ШТОГАРЕНКО АНДРІЙ ЯКОВИЧ
Композитор, педагог, музично-громадський діяч
(15.X.1902, с.Нові Кайдаки - 15.XI.1992, м.Київ)
Музичну освіту здобував у Катеринославському музичному училищі на фортепіанному відділенні (1912-1915, клас З. Разловської) та Харківському музично-драматичному інституті на факультеті теорії та композиції (1930-1936, клас професора С. Богатирьова).
Після закінчення консерваторії у 1936р. Штогаренко залишився у Харкові, де працював до початку Другої світової війни: з 1936 по 1941 рр. керував секцією оборонної музики при Спілці композиторів; був заступником голови СК (Харківське відділення).
В роки війни, Штогаренко разом з багатьма українськими діячами мистецтв був евакуйований до Алма-Ати та Ашхабаду. Під час перебування там митець продовжував громадську діяльність: 1941-1943 рр. був відповідальним секретар СК Туркменії, допомагав молодим композиторам республіки, здійснював зв'язки з українськими музикантами, які знаходились у Середній Азії.
З 1943 року життя та діяльність Штогаренка пов'язані з Києвом, де він розпочинає роботу в Київській консерваторії: з 1960 р. - професор, 1968-1990 - завідуючий кафедрою композиції, 1954-1968-ректор консерваторії.
Учні Штогаренка - відомі музиканти: Ю.Іщенко, А.Вінокур, К.Віленський, А.Костін, Є.Мілка, В.Подвала, І.Поклад, М.Степаненко, В.Тилик, В.Філіпенко, Ю.Шамо, В.Загорцев, Н.Боєва, В.Ронжин та інші.
Творчу та педагогічну працю Штогаренко поєднував з активною музично-громадською діяльністю. З 1937 р. - заступник голови Харківського відділення Спілки Композиторів. З 1939 р. - член правління, 1947-1956рр. - заступник голови, а з 1968-1989рр. - голова правління СКУ. З 1948 р. - член правління та секретар СК СРСР.
За сприянням Андрія Яковича в Києві у 1962 р. було організовано Міжнародний музичний конкурс ім. М. Лисенка. У 1970, 1974 рр. постійно приймав участь у роботі журі IV та V Міжнародних конкурсів ім. П.І.Чайковського. 
Діяльність Штогаренка була відзначена багатьма нагородами радянського уряду: Державні Сталінські премії (1946, 1952); Державна премія УРСР ім.Т. Г. Шевченка (1974); ордени Леніна (1960, 1982), болгарський орден "Кирила та Мефодія" першого ступеня (1971). 1972 року композитору було присвоєно звання народного артиста СРСР, а в 1982 - Героя соціалістичної Праці.
Творча спадщина А.Штогаренка охоплює майже всі основні жанри, окрім опери. В основі творчості композитора-великі інструментальні, симфонічні та вокально-симфонічні форми (шість симфоній, симфонічні сюїти, поеми, концерти, кантати). Систематично Штогаренко працював і в жанрі камерно-інструментальної музики (квартети, тріо, сонати, сюїти для окремих інструментів). Значний вклад митець вніс і в розвиток вокальних жанрів. Здобуток творів Штогаренка налічує біля 150 різноманітних вокальних творів (пісенних, романсових, хорових та ансамблевих).
Головними рисами його творчості є яскравий мелодизм, монументальність, стрункість форм. Спадщина А.Я.Штогаренка охоплює широкий спектр образів: героїко-епічні, ліричні та жанрово-побутові з використанням різноманітних джерел українського фольклору.
ТВОРЧИЙ ДОРОБОК А.Я.ШТОГАРЕНКА
Симфонічні твори
Cимфонія-кантата №1 "Україна моя" - 1942-1943.
Cимфонія №2 для струнного оркестру "Пам`яті товариша" - 1965.
Cимфонія №3 "Київська" - 1972.
Cимфонія №4 "Симфонічні казки" - 1973.
Cимфонія №5 "Комсомолії присвячується" - 1976.
Cимфонія №6 "Біографічна" - 1978.
Cюїта "Памяті Лесі Українки" - 1951.
Cюїта "Молодіжна" для струнного оркестру - 1959.
Cюїта "Піонерська" - 1965.
Симфонічна поема "Похід" - 1936.
"Партизанські картини" - концерт для фортепіано з оркестром - 1957. "Дивертисмент" - концерт для флейти та струнного оркестру - 1957.
Концерт для скрипки з оркестром - 1971.
Концертіно для скрипки з оркестром - 1972.
Концертіно для ф-но з оркестром - 1973.
"Чотири симфонічні казки" - 1947.
"Марш-увертюра" (на тему М. Лисенка) - 1959.
"Молодіжна поема" - 1959.
"Симфонічні танці" для ф-но з оркестром - 1980.
Вокально-симфонічні твори
"Про канальські роботи" - балада для мішаного хору, солістів та симфонічного оркестру - 1936.
"Дівоча доля" - сюїта для голосу та симфонічного оркестру - 1937.
"Дитинство" - оркестрово-вокальна сюїта з музики до драм. вистави - 1939.
"Україна моя". Текст А. Малишко та М. Рильського - симфонія-кантата (№1) для мішаного хору, солістів та симфонічного оркестру - 1942-1943.
"Переможцям слава". Текст А. Новицького. Кантата для хору та симфонічного оркестру - 1943.
"Росія"-вокально-симфонічна поема для баритону, мішаного хору та симфонічного оркестру. Текст І. Вазова та Х. Ботєва - 1950.
"Про партію рідну". Текст І. Нєходи. Поема для хору, соліста та симфонічного оркестру - 1953-1954.
"Зійшла комунізму зоря" - 1954.
"Лірична ода Жовтню". Для жіночого хору та симфонічного оркестру - 1957.
"Про незабутніх людей". Вокально-симфонічні балади для басу: "Сказання про невідомого солдата" (Текст С. Гордєєва), "Скрипка маршала" (текст В. Фірсова), "Теркін-добрий малий" (текст А. Твардовського) - 1967.
"Дорогами Жовтня" - ораторія. Текст В. Коржа - 1967.
"Шляхами Жовтня" - вокально-симфонічна повість. Текст П. Тичини та В. Коржа (2-га ред.) - 1977.
Камерно-інструментальна музика
"Марш до пуску Дніпрогесу" для баяну соло - 1933.
Квартет для двох скрипок, альта та віолончелі - 1935.
"Рондо" для скрипки та фортепіано - 1936.
"Поема" для скрипки та фортепіано. Співавтор-Д. Клєбанов - 1943.
"Пісня" для скрипки та фортепіано. Співавтор-Д. Клєбанов - 1950.
"Два українських танці" для баяну - 1950.
Квартет ("Вірменські замальовки") для двох скрипок, альта та віолончелі - 1960.
"Фантазія" для скрипки соло - 1960.
"Пам`яті музикантів" три поеми для фортепіано - 1961.
"Молодіжне тріо" для скрипки, віолончелі та фортепіано - 1961.
"Балада" та "Шуточний марш" для віолончелі та фортепіано - 1963.
"Образи" для фортепіано - 1970.
"Чотири українських танці" для скрипки та фортепіано - 1970.
Соната для віолончелі та фортепіано - 1976.
"Етюди-картини" для фортепіано - 1978.
Пісні, романси, хори
Загальна кількість - близько 100.
Дослідження з творчості А. Штогаренка
1. Боровик Н. Андрій Штогаренко: Життя, творчість, риси стилю. - К.: Муз.Україна, 1984.
2. Віноградов Г. Андрій Штогаренко. - К.: Муз. Україна, 1973.
3. Горюхіна Н. Друга симфонія А. Штогаренка // "Українське музикознавство", вип. 3, 1968.
4. Зноско-Боровський А. А. Я. Штогаренко. - К.: Муз.Україна, 1951.
5. Клін В. "З фортепіанного доробку А. Штогаренка" // Музика, 1977. - №4.
6. Королюк Н., Тимошенко О. "Шевченкініана" А. Штогаренка // "Українське музикознавство", вип. 15, 1980.
7. Кравцов Т. Українська народна поліфонія в творчості А. Штогаренка // "Народна творчість та етнографія".-К., 1964. - №1.
8. Лисенко Н. До питання виконавської інтерпретації фортепіанних творів А.Я. Штогаренка на прикладі циклу "Образи" // Науковий вісник НМАУ: вип. 71. - К., 2008.
9. Лисенко Н. У танцювальному жанрі // Музика, 1983. - №5.
10. Творчість А. Штогаренка // Сб. ст.- К: Муз. Україна, 1979.
11. Хівріч Л. Мелодика симфонічних творів А. Я. Штогаренка // "Українське музикознавство", вип. 2.-К., 1967.
Матеріал підготувала