MUSICA HUMANA [?]

Musica humana [?]

Все та нічого — обіцяла програма шостого дня Київ музик фесту 2017. П'яте жовтня, Великий зал Національної музичної академії  України імені Петра Чайковського, проект польського “Laptop-ensemble”1 під назвою “Imaginary Landscape”, для трьох комп’ютерів. "Форма медитації, добре відома в Східній Православній Церкві”; «ніщо може передувати чомусь, усе може щось наслідувати, і немає нічого, що не може співіснувати з чимось іншим»; “спроба точного декодування оригінального грецького тексту...”, поезія Т. Еліота та питання часу — основні ідеї композиторських творів, з якими знайомила програмка заходу.  Ніби все зрозуміло. Проте, що ми очікуємо почути на цьому концерті? Які саме звучання складають фонічний ареал Imaginary Landscapes? Ми не знаємо. Нічого не знаємо! 

     Тріо комп'ютерів на сцені. Тріо універсальних пристроїв з безмежним доступом до звукового універсуму. Де грань їх можливостей? Ambient, електроакустика, EDM…  Musica humana звикає до генерованого саунду — цього безкінечного звукового макрокосму, а різноманітні семплери, осцилятори, секвенсори та міді-контролери співпрацюють  з людським розумом, відкриваючи невимірні перспективи та автоматизуючи операційну складову  музичного звучання (автогенерація, автогармонізація, в решті решт роботизація). Musica humana потрапляє у нове середовище: еру початку третього тисячоліття де комп’ютери та різноманітні гаджети, – ці дивні творіння Homo Ludens, захоплюють все більший простір навколишніх реалій. Яке місце посяде musica humana у цьому інформаційному соціумі? Якою повинна бути ця музика у світі що поспішає та ніколи не спить? У світі «телевізійних кімнат”? Які ідеї повинні стояти за цією музикою? І як не розгубитися звичайному слухачеві у музичному інформаційному вихорі. Що залишається звичайному слухачеві?

    П'яте жовтня, Великий зал Національної музичної академії  України імені Петра Чайковського. На сцені тріо комп'ютерів. Слухачі знаходяться між чотирма колонками, в самому центрі звучання, адже головною складовою “Imaginary Landscape” є звук, абсолютно вільний “живий” звук, що переміщається у фізичному просторі за рахунок гри з панорамуванням.  

     Історія музичної практики до ХХ століття —це  історія фіксації звуку, ототожнення його акустичних властивостей з графічними символами, з яких складається музичний текст. ХХ-ХХІ століття — осягнули всі щедроти акустичного звуку і звернулися до його першооснов. Саме тому ми не знаємо чого чекати від комп’ютерного тріо. Саме тому ми губимось у лабіринті під назвою «Imaginary Landscape»  – конгломераті шумових та  акустичних звукових елементів.  

     Першій твір «Hesychia-reflection» (2017)  Марчина Рупочинського відтворює молитовну рефлексію ісихазму: жіночий голос пошепки промовляє сакрально-потаємну молитву, яка ледь чутна крізь акустично-шумові сплави.

     Друга композиція «Thus Spake Bosch» (1985) Станіслава Круповіча більш темброво насичена: поряд з шумом поєднувалися звучання перкусії, тембри арфи, органу, флейти та клавесину. Стрижнем форми третього твору «Dcoding John»(2009) Марчина Рупочинського був «голос» датчика коду Морзе  у поєднанні з шепотінням Євангелія від Іоанна.

     Найбільш абстрактними виявилися «Чотири квартети» за поезією Т. Еліота (2009) Марчина Бортновського, де в основі композиції – шумові та  перкусійні звучання.

            Кожна з композицій має свою привабливість. Особливо – «Hesychia-reflection», де застиглі звучання «струнних» народжуються з міксту конкретних та шумових саундів. Стрижнем твору є quasi-молитва, що підводить до ніжного, комплементарного багатоголосся струнних — своєрідного знаку спокою, тиші, емоційного просвітлення у континуальній палітрі твору. Напевне в цьому і полягає суть ісихії — заспокоєння через внутрішню молитву, відчуття гармонії з самим собою.

                 Шостий вечір Музик-фесту дав змогу відчути, як електронна, «комп’ютерна» музика ХХ-ХХІ століття за допомогою цифрових технологій, по новому осмислює явище звуку, «звільняючи» його темброві та висотні властивості з акустичних рамок,  дає змогу об’єднати різноманітні фонічні здобутки минулого у єдине звучання, у межах однієї композиції. 

                З моменту виникнення електронних машин пройшло менше століття, проте за цей час музичне мистецтво впевнено увійшло до цифрової сфери, все більше поринаючи у її можливості та відриваючись від традиційної практики. Якою ж стане Musica humana, та чи знайдеться для неї місце у світі цифрових технологій?

Олександр Корчев