НОВИНИ

МУЗИЧНІ НОВИНИ БЕРЕЗНЯ 2025 РОКУ

Березень 2025 року був насичений цікавими творчими подіями і ще раз підтвердив, що українські композитори і виконавці, незважаючи на важкі реалії війни, не складають свою зброю, а навпаки – активно діють на мистецькій ниві. Українська сучасна музика постійно звучить на різних концертних майданчиках, збираючи широку аудиторію. Вона потрібна людям, адже підтримує духовне здоров’я нації – сильної і незламної у тяжких випробуваннях.

            Одна з найяскравіших представниць української композиторської школи, чия творчість  була відзначена у минулому році Національною премією України імені Тараса Шевченка, живе і натхненно працює в Одесі – це заслужена діячка мистецтв України , професорка Кармелла Цепколенко. Нині вона відзначає свій ювілей, з нагоди якого в Одесі у філармонії відбувся   концерт з симфонічних творів композиторки під назвою «Концерт-портрет Кармели Цепколенко», що викликав великий інтерес у шанувальників музичного мистецтва. Численну публіку не зупинила не дуже комфортна температура в залі, адже всі ми знаємо, що в одну з нещодавніх атак рашистів на місто були серйозно пошкоджені чудові вітражі цього історичного пам’ятника.
Тим не менше Національний Одеський філармонійний оркестр під орудою молодого диригента, цьогорічного лауреата Премії імені М.В.Лисенка Олександра Перепелиці подолав всі негаразди і блискуче підготував програму, до якої увійшли два твори різних періодів творчості Кармели Цепколенко, що створили уявлення про стильовий діапазон симфонічних пошуків композиторки. 
Концерт-драма №1 для фортепіано та оркестру (1987) написаний у руслі музичних традицій ХХ ст., але дещо відходить від історично усталених канонів і являє собою театралізовану симфонію-концерт із виписаною і відповідно вибудованою сценарною розробкою за мотивами «Фауста» Гете та «Майстра і Маргарити» Булгакова. Твір складається з трьох частин. Його основна ідея – складне становлення особистості, з усіма злетами, падіннями, блуканнями в темряві, прозріннями, пошуками свого шляху.  П’ять фортепіанних каденцій наскрізно проходять через весь твір і утворюють своєрідний роман в романі. Каденції уособлюють кризові стани душі, і кожна з них стає рубежем якісних змін у стані героя. У музиці постають ніби дві могутні сфери: у партії фортепіано сконцентровані  сили величі і падіння людського духу, а у партії оркестра – стихії, що оточують людину: соціум, природа, космос. Співіснування і взаємодія цих сфер і складають образну канву концерту: І ч. – заглиблення у чуттєву сферу і, з рештою, важка духовна криза, ІІ ч. – медитація, занурення у надра підсвідомості, ІІІ ч. – сублімація, або шлях до творчості, до безсмертя. Слід відзначити глибоке виконавське проникнення у авторський задум диригента О.Перепелиці та солістки піаністки Діани Гульцової.
Наступний твір – Симфонієта – одна з останніх композицій К.Цепколенко, вона написана у 2024 році і фактично  є продовженням основних ідей симфонії №7. Йдеться про втілення стану особистості під час жахливих подій воєнного часу. У музичному матеріалі Симфонієти сконцентрована вся палітра почуттів, що їх переживає людина у кризовому стані. Симфонічне мислення композиторки охоплює тут різні типи музичної драматургії (драматичний, ліричний, жанровий, епічний) та їх контрастної або конфліктної образної взаємодії, в результаті якої в музиці викристалізовується превалююча якість – внутрішня сила та незборима дієвість. Так чисто творчими методами композиторка вирішує психологічне та концептуальне надзавдання – мужній спротив злу та перемога духу. Безумовно, цей авторський симфонічний концерт став однією з найпомітніших подій на теренах мистецького життя України. Вітаємо нашу  поважну колегу з ювілеєм та бажаємо  подальших успіхів та творчих перемог!

Хотілося б радо привітати ще двох членів нашої Спілки з  дуже вагомими перемогами. Як відомо, 9 березня 2025 року були оголошені імена лауреатів головної премії нашої країни - Національної премії України імені Тараса Шевченка.  Ними стали композитор ШИМКО Олександр Артурович – за сакральну містерію «Вирій» для мішаного хору, автентичних голосів, сопрано та симфонічного оркестру на стародавні молитовні, біблійні та українські народні тексти  та композиторка ЗАГАЙКЕВИЧ Алла Леонідівна – за повнометражний ігровий фільм «Довбуш» (автор музики фільму). Таким чином вже два роки поспіль українські композитори, члени нашої композиторської спільноти виборюють найпочеснішу премію України. Це блискучі результати! Щиро вітаємо наших митців! Творчого натхнення вам на ниві розвитку українського музичного мистецтва!
  

Музика українських композиторів надзвичайно широко представлена у концертному житті нашої столиці. Пальму першості у її виконанні справедливо тримає Національний ансамбль солістів «Київська камерата», чиї регулярні концерти у Національній філармонії України є зразками справжньої мистецької довершеності. Такими були і два концерти в березні (12-го та 22-го), що привернули особливу увагу шанувальників сучасної української музики.

12 березня 2025 відбувся Концерт-присвята пам’яті Валерія Матюхіна – диригента і піаніста, фундатора та багаторічного художнього керівника «Київської камерати» від самого її заснування. Вже традиційно такі філармонічні вечори проходять саме в цей день – день народження Валерія Олександровича, і звучать твори його улюблених  композиторів, з якими його пов’язувала творча і духовна близькість. На цей раз це були три імені, три легенди, три символи українського національного мистецтва – Євген Станкович, Валентин Сильвестров, Олег Кива. Їх твори, починаючи від прем’єрних виконань і до нинішнього часу, перебувають у постійному репертуарі «Київської камерати» як своєрідні обереги української духовності.  Розпочалася програма музикою В.Сильвестрова, хоч і перерваною повітряною тривогою, але, на щастя, недовгою. Прозвучали Три серенади для фортепіано і струнного оркестру та «Вісник 1996» з їх особливим світом тендітної краси та високої духовної насиченості.
Далі була виконана Третя камерна кантата Олега Киви на вірші Павла Тичини для голосу та камерного оркестру– унікальна перлина творчої спадщини композитора, написана спеціально для «Київської камерати» та  незабутньої Ніни Матвієнко. Ця неповторна лірична драма, пов’язана з трагічними подіями Голодомору в Україні, завжди вражає своєю виключною емоційною глибиною, скільки б її не слухати. І завжди буде асоціюватися з неповторним тембром Ніни Матвієнко, яку неможливо перевершити (при всій повазі до нинішньої солістки Мар’яни Головко). Надзвичайно яскравою кульмінацією концерту стала «Opera  Rustica», або «Сільські сцени» для сопрано, баритону та оркестру Євгена Станковича на вірші Бориса Олійника – твір, який вже став хрестоматійною національною класикою, багаторазово виконувався різними оркестрами і співаками, але, разом з тим, залишається невичерпним за своїм художнім змістом і кожного разу відкривається новими гранями усвідомлення глибини філософського світогляду його автора. В увертюрі та шести вокальних сценах звучить неймовірної краси пісенно-романсова лірика, на перший погляд світла і безтурботна, елегічна, з мальовничими українськими пейзажами, з відповідними емоційними вираженнями почуттів. Однак вже від самого початку в музичній тканині підспудно визріває глибинна драма кожного людського життя, бо воно обов’язково закінчується. Музичним символом тут виступає тема Dies irae (День гніву), спочатку фрагментарна, розчинена в оркестровій та вокальній тканині, а потім все більш рельєфна і нарешті в повному проведенні у вокальній партії в заключній частині  композиції. Абсолютно переконує і вражає виконавська інтерпретація диригента Володимира Сіренка, який блискуче провів концерт в цілому і досяг особливої глибини в розкритті художньої концепції твору Євгена Станковича. Протягом концерту слухачі відчули ті вражаючі токи, що йшли зі сцени від музикантів оркестру, диригента, солістів Дмитра Таванця, Олександра Бойка, Мар’яни Головко і виразили своє захоплення бурхливими оваціями. 

            На 22 березня 2025 року «Київська камерата» під орудою головної диригентки Кері-Лінн Вілсон підготувала вишукану концертну програму під назвою  «Відлуння часу», що складалася переважно з творів українських композиторів Бориса Лятошинського, Івана Карабиця, Валентина Бібіка, Вікторії Польової, Олександра Родіна, а також американської композиторки Міссі Маццолі.   На жаль, реалії воєнного часу і на цей раз, але вже набагато жорсткіше, втрутилися у хід концерту – підчас другого відділу в Києві  розпочалася повітряна тривога, яка тривала понад 5 годин. Через це не змогли прозвучати Мелодія для скрипки з оркестром Б.Лятошинського та Концерт-триптих для струнних Івана Карабиця. Натомість бездоганно були виконані інші твори програми. Особливо радує, що в Києві нарешті прозвучала одна з найглибших, найемоційніших композицій всесвітньовідомого майстра, блискучого представника харківської композиторської школи Валентина Бібіка – це Концерт-симфонія для скрипки, альта і камерного оркестру, який яскраво свідчить про те, наскільки новаторським було симфонічне мислення композитора вже у 80-ті роки. Безумовно, його симфонічна спадщина потребує вивчення і найширшої популяризації. Зокрема, саме Валентин Бібік став одним з найдовершеніших симфоністів-мінімалістів в українській музиці, найхарактернішим зразком якого є, наприклад,  його знаменитий твір «Плач і Молитва», присвячений жертвам Голодомору в Україні. Риси цього методу композиції присутні і у Концерті-симфонії, що прозвучав у надзвичайно виразному виконанні солістів Богдани Півненко, Катерини Супрун разом з «Київською камератою», керованою Кері-Лінн Вілсон. Ще однією цікавою подією стало запропоноване диригенткою знайомство з творчістю композиторки Міссі Маццолі (США). Не так часто публіці представляються композиції для солюючого контрабасу з оркестром. У творі «Dark with Excessive Bright» композиторка винахідливо використала всі можливості цього інструменту –  від ліричного кантиленного висловлення до карколомно віртуозної експресії , які майстерно продемонстрував соліст Назарій Стець.
Українська музична спільнота  щиро вдячна Керрі-Лінн Вілсон за її плідні зусилля щодо широкої популяризації музики сучасних українських композиторів та виконавців у світі та американського музичного мистецтва в Україні.

Ще дві дуже суттєві творчі події  відбулися в Києві у березні. Вони стосуються сфери хорового мистецтва. Перша – концерт 14 березня 2025 «Постаті: Лятошинський – Шевченко» до 130-річчя від дня народження Бориса Лятошинського. Це медіапроєкт Українського радіо, втілений Академічною хоровою капелою імені П.Майбороди під орудою художньої керівниці та головної диригентки Юлії Ткач. Зазначена подія фактично не має аналогів, адже в одному концерті були виконані всі 15 здійснених Б.Лятошинським обробок  українських народних пісень, а також знакові хорові композиції на вірші Тараса Шевченка (в більшості все це було створено композитором під час Другої  світової  війни спеціально для Хору Українського радіо).
Переповнений зал Концертної студії надзвичайно емоційно реагував на кожний номер програми, бо перед слухачами розгорнулися не просто пісні, а чудові хорові поеми, створені композитором на основі дорогоцінних перлин українського фольклору. Виключно доречним у цьому контексті був натхненний виступ читця Анатолія Паламаренка, який декламував вірші Т.Шевченка – «Чигрине, Чигрине…», «У нашім раї на землі…», «Сон», «Іван Підкова», що перетворився у справжній театр одного актора. А геніальні шевченківські строфи  прозвучали вельми актуально, гостро резонуючи з подіями в сучасній Україні. Не можемо не відзначити вокальну майстерність солістів – Сергія Бортника, Тетяни Ганіної, піаніста Тимофія Кукоренчука, сопілкаря Максима Назаркевича. І, безперечно, глибокий уклін хору, його солістам та натхненній диригентці Юлії Ткач, які так майстерно виконали фундаментальну та надскладну програму. А також відзначимо високий пілотаж ведучої Галини Бабій, яка значно сприяла створенню особливої піднесеної  атмосфери цього незабутнього вечора.

Друга  хорова подія – прем’єра 29 березня 2025 у Софійському Соборі оновленого прочитання  Симфонії для хору та солістів «Страсна Седмиця» композитора Святослава Луньова  у виконанні Камерного хору «Київ» під орудою диригента Миколи Гобдича. У цієї хорової симфонії досить непростий творчий шлях. Вона складається з семи частин: Отче наш, Нині сили небесния, Се Жених грядет, Єгда славнії ученици, Приїдіте, ублажим Іосифа, Світе тихий, Воскресеніє твоє. Перший твір «Отче наш» був написаний у 2004 році. До завершення сакрального циклу у 2014 р. і його прем’єри у повному вигляді пройшло майже 10 років. Відстань між тим рубежем і нинішнім оновленим прочитанням ще 10 років  і навіть більше. Отакий утаємничений творчий процес спричинений багатьма факторами –  від особистісних до історичних, але завжди на завершальній стадії це прагнення до максимальної досконалості (настільки, наскілки вона взагалі можлива). Безумовно, особливо це стосується духовної музики, яка не буде справжньою без найвищого ступеня щирості перед самим собою і Богом. Композитору Луньову це вдалося – він не пішов легким шляхом, він залишився собою – дуже складним, витонченим, зануреним у глибини людської свідомості і відвертим в усьому. Саме така ця музика, така партитура симфонії – одна з найяскравіших і найскладніших хорових партитур в музичному просторі мистецтва ХХІ століття. Як зазначає композитор, у Страсній Седмиці відображене все його життя – від пошуку себе у сакральному просторі до народження перших інтонацій власної музичної мови. Камерний хор «Київ» вперше звернувся до творчості Святослава Луньова і успішно подолав карколомні складності його хорового письма. Професійному блиску виконавців, їх глибокому зануренню в музику значною мірою також  допоміг сакральний простір унікальної української святині –  Софійського Собору.
Хор «Київ» на чолі з його натхненним керівником Миколою Гобдичем вкотре підтвердив свою славу найдовершенішого хорового колективу України.

Українські композитори продовжують свою невпинну роботу  над створенням  сучасного обличчя українського музичного мистецтва і над духовним гартуванням нашої нації. Українську музику виконують в усьому світі, де вона отримує найвищі оцінки. Композитори  і виконавці  наполегливо працюють і готові працювати й надалі у дуже непростих умовах війни  заради своєї країни, яка, ми впевнені, вистоїть у важкій боротьбі з підступним ворогом. Слава Україні!       

                                                       Т.Н.