НОВИНИ

В Оксфорді британці відкрили для себе українську музику

       У ті самі дні, коли в Києві успішно проходив провідний в Україні міжнародний фестиваль «Київ Музик Фест», у Великій Британії, в одному з  найдревніших її  міст Оксфорді теж відбувалась визначна подія – «Український тиждень культури». Його проводив відомий фестиваль «Bouquet Kyiv Stage» спільно зі славетним Оксфордським університетом, за сприяння British Council, Ukrainian Institute, U/Ukraine Season, OSJ. Український тиждень у Оксфорді став символічним мистецьким жестом глибокої вдячності за величезну підтримку і допомогу Великої Британії нашій країні та, водночас, відкриттям і знайомством британців із майже невідомою їм культурою. І це дуже важливо для України: адже місто найстарішого у світі англомовного університету, який виховав 50 нобелевських лауреатів, видатних діячів політики, науки і культури, є своєрідним барометром духовного життя Королівства Великої Британії.

          Із 20 заходів Оксфордського тижня, куди увійшли показ кінострічок, арт і фото-виставки, фешн-ревю, творчі зустрічі зі спеціальними гостями, половина була представлена музичними подіями. Для участі в них iз різних країн прибув “вищий ешелон” українських професійних музикантів – Валентин Сильвестров, Вікторія Польова, камерний хор «Київ», Богдана Півненко, Антоній Баришевський, Олег Безбородько, Євген Громов, Інна Галатенко, Анна Хмара. Центральною українською постаттю в Оксфорді став, звісно, композитор Валентин Сильвестров, якому 30 вересня минуло 85. Цілком ймовірно, що дні проведення фестивалю були  обрані під ювілейну дату.

           Легендарний хор “Київ” під орудою маестро Гобдича озвучив присвяту композитору прем’єрою хорової версії сильвестрівських Пісень без слів, об’єднаних у цикл “Сльози”. Твір Сильвестрова сприймався як акапельний реквієм, де вимовлені лише два слова – “Dies irae”. За зізнанням Валентина Васильовича, його мелодії – непередавана біль за безневинними жертвами трагедій в Бучі, Ірпені... Важко передати враження від божественного співу заворожливої краси мелодій під тисячолітніми зводами церкви St. Michael.

          Музичні дарунки Сильвестрову продовжили його улюблені виконавці  Інна Галатенко та Олег Безбородько. Вокальні міні-цикли на вірші Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Павла Тичини, Василя Стуса, Леоніда Кісельова, а також перекладені українською мовою поезії Пауля Целана, Омара Хайяма і Джона Кітса утворили музично-поетичний простір, де поезія стає музикою, а музика – поезією. “Навіть не розуміючи словесного тексту, сприймаєш його глибину, настрій, образи, бо все це передає музика”; “Ваші артисти просто зачарували, ці мелодії і голос залишаться в пам’яті надовго”.

          Магію мелодій серенад, миттєвостей, вальсів, пасторалей, об’єднаних Сильвестровим у макро-цикл “Багателі -ХІІ”, відтворив у своєму рециталі Олег Безбородько. Перебуваючи в найтонших градаціях інтонаційного руху, мікро-коливаннях динаміки й агогіки, музикант озвучив ніжну красу й космічну простоту ліричного світу Сильвестрова. На прохання публіки, піаністу довелось продовжити гру. Враження доповнювала виняткова акустика та сама атмосфера Holywell Music Room, який відкрився ще 1748 року і є першим в Європі концертним залом.

           Рецитал Олега Безбородька став частиною фортепіанного марафону-триптиха, в якому взяли також участь Євген Громов і Антоній Баришевський. Розгорнутий трьома піаністами марафон презентував у форматі non stop українську фортепіанну музику за 80-річний період. Болісні й трагічні образи “Шевченківської сюїти” та прелюдій, що їх створив Борис Лятошинський під час війни у 1942 році, прозвучали грізним набатом сьогоденної війни в Україні. Саме так музика Лятошинського сприймалась у виконанні Євгена Громова. Демо української фортепіанної творчості піаніст продовжив Сонатою Євгена Станковича.

          Piano-марафон завершив Антоній Баришевський, який представив нову музику українських композиторів – Святослава Луньова, Вікторії Польової, Максима Шалигіна. Така програма була обрана музикантом, очевидно, не випадково. Адже згадані композитори, як до речі, і сам Баришевський, і Безбородько, і Громов, і Галатенко, кожний по-своєму, але дотичні до художнього простору Сильвестрова. Тому, ця фінальна частина марафону теж стала музичною присвятою композитору-ювіляру. Окремо слід відзначити феноменальне мистецтво Антонія Баришевського, в інтерпретації якого кожний фортепіанний опус стає виконавським шедевром.

          Ще в одному оксфордському концерті прозвучала музика Вікторії Польової – у виконанні блискучого англійського вокального ансамблю Appolo 5, який поєднав зразки англійської музики з українською. Під час цього українсько-британського діалогу публіка чудово також сприйняла світову прем’єру молодої української композиторки Ганни Кузіної-Рождественської. І знову вразила атмосфера локації: концерт відбувався в архітектурній перлині Оксфорда – соборі ХІІ сторіччя Christ Church Cathedral.

          Музичний діалог “Британія-Україна” продовжився 30 вересня великим концертом за участю симфонічного Orchestra of St. John’s, камерного хору “Київ” і нашою зірковою скрипалькою Богданою Півненко, яка в той вечір з кількома іншими українськими музикантами долучилась також до складу оркестру. Цього разу музика звучала на сцені Sheldonian Theatre, а темою “Діалогу” стала музика бароко: “Мессія” Генделя представила німецько-англійське бароко, хорова музика Веделя, Бортнянського та симфонія Березовського – українське барокове мистецтво. Зважаючи на вельми емоційну (зі свистом і тупотінням ніг) реакцію публіки в переповненому залі, було зрозуміло, що українська музика остаточно підкорила британців. Завдячуємо цьому і самій музиці і, звісно, неперевершеному співу нашого славетного хору “Київ”, який до того ж, приготував ще один сюрприз Валентину Сильвестрову: ювіляра запросили на сцену, оточили колом і заспівали урочисте многоліття. Впевнена, такого хорового дійства під куполом оксфордського театру ще не відбувалось! Весь цей дивовижний вечір несподівано, але й символічно завершив ліричний парафраз незабутнього Юрія Шевченка “Ми є!”.

          Завдяки Богдані Півненко й Анні Хмарі, оксфордська публіка відкрила для себе й українську скрипкову музику, причому в абсолютно різних її проявах. Твори українських “класиків ХХІ сторіччя” – Мирослава Скорика, Левка Колодуба, Валентина Сильвестрова, Євгена Станковича – музикантки об’єднали в програму під назвою одного з опусів Станковича “Дотик Янгола”. Слухачі бурхливо і довго аплодували українському дуету, тож “у відповідь” прозвучала ще й скрипкова музика Юлія Мейтуса.

          Дуже цікавою виявилася відкрита бесіда Валентина Сильвестрова з очільником факультету музики колледжу St. Hilda’s, професором Мартіном Гаррі, який є великим прихильником творчості Сильвестрова і вже понад 20 років викладає майбутнім композиторам на прикладах його музики. Тож розмова, скорше відповіді на запитання, стосувалась і творчості, і проблем сучасної музики, і звісно, ставлення Валентина Сильвестрова до війни в Україні: яку ж гостру відповідь стосовно росії та її вождя всі почули!

          Зустріч з українським композитором проходила в концертному залі Музичного дому, названого на честь відомої англійської віолончелістки Жаклін Дю Пре. В цьому ж залі завершились усі музичні події “Українського тижня в Оксфорді”. Вкотре вразив хор “Київ”: убрані у вишукані гаптовані строї, співаки розіграли феєричне хор-дійство з фольклорних та естрадних зразків української музики, а заключним акордом зазвучала під барабанний дріб символічна “Червона калина” з розгорненим на весь сценічний простір прапором України та традиційним вигуком “Слава Україні!”

         Символічно також, що зустріч з Сильвестровим, концерт його музики «Музика поезії» і закриття Українського тижня в Оксфорді відбувалось 1-го жовтня – у Міжнародний день Музики.

Леся Олійник

Оксфорд-Лондон

спеціально для сайту НСКУ