НОВИНИ

Колиска життя

У Дніпропетровському академічному театрі опери і балету 26 і 27 березня відбулася ще одна грандіозна подія. 
Ми знову зустрілися з живим українським класиком Євгеном Федоровичем Станковичем, з його черговим шедевром - фольклорним дійством "Колиска життя".

Це дійство - не що інше, як його ж опера "Цвіт папороті", але переосмислене постановниками, тому і змінилася назва. "Цвіт папороті" - геніальний твір нашої епохи, який заборонили ще 33 роки тому до постановки в тепер уже Національному театрі опери і балету м.Києва, хоч і було зроблено Міністерством культури державне замовлення на його написання.

І нарешті постановка цього дійства була зроблена єдиним, на мій погляд, прогресивним театром в Україні, театром, який виділяється з усіх інших постановками сучасних творів - Дніпропетровським академічним театром опери і балету. В минулому році в ньому був поставлений балет "Княгиня Ольга", який наробив багато галасу в Дніпропетровську. І поставив його той же балетмейстер і режисер, якого у Дніпропетровську багато років так не вистачало - заслужений артист України Олег Ніколаєв.
Сам маестро Станкович скромно сидів у 7-му ряді, а при розмові "на тему" тільки жартував. 

Автори постановки назвали цю виставу фольклорним дійством у двох актах за участю балету, хору, солістів і оркестру. Саме дійство складається як би з окремих фрагментів, пов'язаних між собою єдиною лінією - лінією життя українського народу : "Ранок", "В кузні", "Ярмарок в Сорочинцях", "Майдан", "Вечорниці", "Купальські пристрасті", "Весілля", "На краю життя", "Колискова", "У драмі людській небагато дій", "Душа пройшла всі стадії печалі", "Стоять на смерть - це ж треба буть живим", "Останній бій на Землі", "Молитва", "Епілог".
Про драму українського народу не дуже й багато написано творів, знято фільмів, зроблено театральних постановок. Чомусь ця тема більше замовчується. Але всім відомо, що українська пісня - найчарівніша. Є нацiї, котрi мають окремi яскравi таланти , а є на рiдкiсть талановитi нацiї. I до таких свiтових унiкальностей належим ми - українцi. Це думка П.I.Чайковського, який пiд талантом розумiв перш за все музичну схильнiсть українцiв, яких неможливо уявити без їхнього багатства пiсень та мелодiй. Їх спiвають та використовують на всiх континентах земної кулi. 

На основі фольклору, народних пісень і було створено це дійство. Твір зачаровує, заставляє думати про те рідне, що може сховалося глибоко в генах, але відгукується тонкими струнами душі, а також добавляє адреналіну в крові.

Балетмейстер і постановник тонко відчув стилістику твору. В цьому йому допомогла молода талановита художниця Дарія Біла. Чимало зусиль додав і хормейстер - Максим Лісогор. Оркестр же під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Юрія Пороховника, як і завжди, був на висоті.

Хочеться побажати маестро Є.Ф. Станковичу міцного здоров'я, натхнення і творчої наснаги. А театрові і в подальшому радувати слухачів такими шедеврами.

  Олександр Нежигай 

Фото М.Кошелева, О.Нежигая (3)

Див. Статтю Лесі Олійник

ШЕДЕВР СТАНКОВИЧА У ДНІПРОПЕТРОВСЬКУ