НАЦІОНАЛЬНА СПІЛКА КОМПОЗИТОРІВ УКРАЇНИ

Новини

16.10.2024

УКРАЇНСЬКІ КОМПОЗИТОРИ НА КУЛЬТУРНОМУ ФРОНТІ. ХХХУ Міжнародний фестиваль «КИЇВ МУЗИК ФЕСТ-2024». Кожного року шанувальники музичного мистецтва з нетерпінням чекають чергового фестивалю «Київ Музик Фест», який традиційно проходить у кінці вересня – на початку жовтня. Це наймасштабніший в українському мистецькому просторі фестиваль, який, особливо у роки війни, став своєрідним, красномовним виміром стабільності та незламності національної музичної культури. Наскільки це важливо – всі могли переконатися у дні його »»»



02.09.2024

УКРАЇНСЬКІ КОМПОЗИТОРИ НА КУЛЬТУРНОМУ ФРОНТІ (серпень 2024 року). Серпень – особливий місяць для кожного українця. Адже в цьому місяці ми святкуємо наше головне свято – День Незалежності України. Незважаючи на масовані атаки та масштабні ворожі обстріли, на тривожні безсонні ночі та труднощі з енергетичним забезпеченням, ми робимо свою професіональну справу і доводимо, що українські митці  »»»



04.07.2024

УКРАЇНСЬКІ КОМПОЗИТОРИ НА КУЛЬТУРНОМУ ФРОНТІ (червень 2024). Під шаленим, злочинним натиском ворога Україна стоїть насмерть. Кожний українець на своєму місці робить максимум можливого для перемоги. Постійно долучається до цієї боротьби українська композиторська спільнота, кожний митець працює на перемогу, відстоюючи волелюбність та національну ідентичність нашої багатоскладової музичної  »»»



06.06.2024

УКРАЇНСЬКІ КОМПОЗИТОРИ НА КУЛЬТУРНОМУ ФРОНТІ (травень 2024). Українські композитори і музиканти продовжують утримувати передові мистецькі позиції на фронті боротьби за вільний розвиток і торжество національної культури. Музика, що народжується в Україні, все переможніше крокує світом, викликаючи захват у зарубіжних слухачів. Звісно, перше  »»»



02.05.2024

УКРАЇНСЬКІ КОМПОЗИТОРИ НА КУЛЬТУРНОМУ ФРОНТІ (квітень 2024). З приходом весни культурне життя завжди активізується, але в нинішньому квітні, здається, так, як ніколи. Особливо це стосується виконання музики українських сучасних композиторів різних поколінь та творчих вподобань. В нашому огляді спробуємо висвітлити хоча б деякі музичні події, що відбулися на різних концертних майданчиках України і незважаючи на складні умови воєнного часу »»»



Всі новини »

НОВИНИ

28.12.2016

         

  50 РОКІВ ПО ТОМУ

          

26 грудня 2016р. у Колонному залі ім. М.Лисенка Національної філармонії України відбувся концерт-реконструкція програми, що звучала тут рівно півстоліття тому, 26 грудня 1966р., і складалась із авангардових творів  західноєвропейських  та українських авторів - К.Дебюссі, А.Шенберга, І.Стравинского, Л.Грабовського, В.Сильвестрова та Б.Лятошинського.

          

Мені судилося побувати на обох концертах, тому спробую порівняти  враження  і  належно оцінити вартісність цього надзвичайного проекту. 

          

Шо запам'яталося з далеких 60-х? Вся увага тоді була зосереджена передусім на композиціях Л.Грабовського і В.Сильвестрова, адже вони були знаковими постатями «Київського авангарду», як їх охрестила музикознавець Г.Мокреєва у сумнозвісній публікації польського часопису “Ruch muzyczny”. Тоді мені, серед інших студентів ІТФ музично-теоретичного відділу Київської консерваторії ім. П.І.Чайковського, випало бути присутньою на засіданні кафедри, спеціально скликаної для суворого засудження  як автора, так і «героїв»  статті - учнів класу Б.Лятошинського – В.Сильвестрова, В.Годзяцького, В.Губи, В.Пацери і аспіранта Л.Грабовського, котрі насмілились піти власним шляхом пошуків  оновлення засобів музичної виразності. На чолі з  молодим диригентом І.Блажковим (чоловіком Г.Мокреєвої) вони поза консерваторською програмою вдалися до вивчення здобутків  композиторів Ново-Віденської школи  - А.Шенберга, А.Веберна і А.Берга, тобто 12-тонової системи  та серіальної  техніки, що лягли в основу атональної музики. Радянські ідеологи від культури оголосили запеклу  війну «антинародній формалістичній течії», а її прихильників і особливо послідовників  затаврували відповідними епітетами, не врахувавши однак «зворотного боку медалі»   -  спрацювала реклама: слава першопрохідців-новаторів і ореол мучеництва тільки підігріли інтерес  до творців «Київського авангарду». Згодом майже всі вони стали відомими за межами не лише України, а  й СРСР. Але це згодом.

          

А у 1966р. публіка Колонного залу задивовано спостерігала за маніпуляціями піаніста М.Степаненка, який час від часу видобував з-під кришки рояля нестандартні звукові комбінації струн за допомогою металевого карбованця,  та за тим, як скрипаль Б.Которович і контрабасист В.Філіпочкін стукали смичками  по нотних пюпітрах (Б.Которович навіть жалівся, що пульт прозорий, і він боїться «промахнутися»). Це було Тріо Л.Грабовського, яке зараз не менш ефектно і вправно виконали А.Павлов (скрипка),  В.Кияниця ( фортепіано) та Н.Стець (контрабас), продемонструвавши досконале володіння усім арсеналом технічних прийомів  гри на своїх інструментах (глісандо, флажолети, піццикато, кластери тощо) і створюючи щось на зразок вражаючого фантазійного сонористичного дійства.

          

Як грав свою «Тріаду» В. Сильвестров півстоліття тому,  нині  пригадати важко. Можна лише сподіватись на те, що автора нині  задовольнили безпосередня спонтанність у зіткненні контрастних образів, романтичний дух, ліризм, чуйність до міжзвукових зв'язків,  ретельне дозування «прозорості» і  «густоти» фактури у виконанні піаніста Є.Громова.

          

Порадували аудиторію Колонного і учасники  “Nota Bene Chamber Group” А.Павлов (І скрипка), І.Завгородній (ІІ скрипка), І.Грицишин (альт) і А.Полуденний (віолончель) виконанням 3-го квартету Б.Лятошинського, які через 50 років повторили  «подвиг» квартету ім. М.Лисенка у його первинному  складі (О.Кравчук, Б.Скворцов, Ю.Холодов, Л.Краснощок). Тоді під час концерту я випадково «підслухала» розмову за спиною: «Борисе Миколайовичу, а чого це на сцені рояль стоїть?» - «Не знаю, може, за цей час квінтет зробили» - жартома відповів, як я зрозуміла, сам Лятошинський. Музиканти  “Nota Bene” буквально примусили слухачів стежити, затамувавши подих, за мінливими образними утвореннями найрізноманітнішого характеру, контрапунктним плетінням мелодичних ліній, складними гармонійними напластуваннями, медитативними епізодами, сумно-ліричними сентенціями, напруженою експресією енергійних емоційних сплесків, патетичними репліками. 

          

В цілому ж  можу констатувати, що художньо-естетична «функція» концерту  за 50 років не змінилась. Якщо у 1966р. це був протест проти догматичного мракобісся радянських ідеологів, котрі насильно  заганяли митців у залізні  клітки «патріотизму, народності і партійності», то у 2016р. це такий самий протест проти комерційно «розкрученої» масової поп-культури, яка мішурою  ефектного багатобюджетного  оформлення маскує убогість і примітивність  музичної думки.

          

Альбіна БУТУК

Фото - Сергій Марченко