КРЕМЕНЧУК-2013 "ТЬОМКІНСЬКІ ДНІ"

Фестиваль «Тьомкінські дні-2013 у Кременчуці» - перше масштабне музично-театральне дійство, що відбулося 18-19 травня і було присвячене всесвітньовідомому композитору із Кременчука – Дмитру Тьомкіну, володарю чотирьох Оскарів та 22-х номінацій на цю найпрестижнішу нагороду у кіномузиці, а також кількох інших міжнародних нагород.       

Фестиваль відбувся за фінансової підтримки управління культури Полтавської обласної державної адміністрації (начальник – Г. І. Фасій), а його організатори – Кременчуцьке міське управління культури і туризму, Полтавський обласний осередок Національної Спілки композиторів України, за сприяння керівництва нашої Спілки – зробили все можливе, щоб цей захід пройшов на високому професійному і художньому рівні, був цікавим і різноманітним. Були гостями фестивалю і родичі Дмитра Тьомкіна із Великобрітанії – вдова Олівія Тьомкіна-Дуглас і кузина – Ейлін Шоу. 

Кременчук – особливе місто на Полтавщині. Воно пронизане якоюсь дивно активною енергетикою, що відчувається у кожного жителя цього дніпровського краю, а також  його селищ і містечок. Недарма тут народилося найбільше митців-композиторів, серед них – наші класики: Микола Лисенко, Георгій і Платон Майбороди, Олександр Білаш, тепер ще і відкритий нещодавно для українського слухача – Дмитро Тьомкін (1894-1979). До них треба додати вихідців з інших куточків Полтавщини – Ісаак Дунаєвський (з Лохвиці), Олег Кива (родове гніздо його батьків – Полтава, де він і виріс).

Полтавський край з давніми унікальними багатоголосними пісенними і розвиненими музичними традиціями, про що відмічалося ще у ХУІІ столітті (відомий документ Богдана Хмельницького від 27 вересня 1652 року - «Універсал до всіх музик Задніпров’я», де він об’єднує всіх музикантів під проводом Грицька Ілляшенка-Макущенка – полтавського цимбаліста і наказує підкорятися йому, як самому гетьману). Наймузичніший Полтавський козацький полк ще у ті часи швидко підхоплював і розповсюджував пісні Марусі Чурай (нещодавні дослідження композитора і вченого-історика Михайла Степаненка додають впевненості, що ця дівчина була не тільки легендою, але і історичною особою). Вміння розкрити у словах і наспівах найрізноманітніші, найглибші власні переживання і почуття робить цю полтавку, що прожила всього 27 років (1625-1653), засновницею пісні-романсу на Україні. А пісні, що народ приписує їй, відрізняються особливою цілісністю стилю, як пісенного, так і поетичного.

Всіх вищеназваних композиторів з Полтавщини об’єднує така ж виразна мелодична інтонація, якій притаманний ще і особливий сум.  Про це відмічається у багатьох дослідженнях, як вітчизняних, так і зарубіжних. Ця ж риса пронизує і творчість Дмитра Тьомкіна, бо саме такі інтонації він підслухав ще в дитинстві, а знання української пісні спасло йому життя під час «червоного терору» у Петрограді (солдат, що охороняв арештантів, а туди випадково потрапив музикант, затягнув рідну йому пісню. Дмитро став підспівувати на українській мові і розчулений охоронець, як виявилося - земляк, погодився передати записку Олександру Глазунову, у якого навчався арештант, той і виручив свого улюбленого учня).

Вражає кипуча енергія Дмитра Тьомкіна. Він автор музики до 124 фільмів (з них більше 100 – до кіностудій Голівуду), низки балетних вистав, що писалися для трупи його дружини – Альбертіни Раш, інструментальних творів, блискуче виступав як піаніст. Він легко імпровізував, ще студентом у Петербурзі підробляв тапером. Там же 1920 року брав участь у постановці грандіозних інсценувань (фактично перших історичних реконструкцій) – першотравневої «Містерії звільненого часу» і «Взяття Зимового палацу», де були задіяні близько тисячі артистів, в тому числі 500 музикантів.

Організатори сьогоднішнього фестивалю «Тьомкінські дні у Кременчуці» теж включили у програму театралізовану реконструкцію, але з козацьких часів – битви за визволення Відня 1683 року, що відбулася під час польсько-козацького походу за звільнення Європи від нападів турків. В ній були задіяні 150 учасників різних громадських і концертних організацій міста, що виконували ролі козаків, турків, танцівниць і наложниць. Козаки писали знаменитого «Листа турецькому султану» в таборі, що розташувався на намитій косі Придніпровського парку, приймали послів, а в шатрі турецького султана - «володаря світу» - розважали танцями. Під час бою використали 12 гармат, 15 карабінів, 60 шабель, багато піротехніки, димові шашки. 

Все це добре вписалося і у фестиваль, і у «Дні Європи», що проходили в Україні саме 18 травня. В цей день працювало також і євромістечко, в якому взяло участь багато місцевих творчих колективів, поети, художники, музиканти. У фойє Міського Палацу культури відкрився «Творчий вернісаж» - виставка мистецьких робіт художників і Hand made. Привернули увагу до себе і «живі скульптури» місцевого молодіжного театру.

Але основні події фестивалю відбулися наступного дня – 19 травня. Круглий стіл «Полтавщина і Україна у світовому музичному просторі театру і кіно» - відкрив програму дня. З привітаннями виступили обласне і місцеве керівництво, а експертами були композитор Тамара Оскоменко-Парулава (з оглядом музичних традицій Полтавщини, що розкрилися у творчості композиторів краю ХІХ та ХХ століть), музикознавець Ольга Чепіль (єдина достойна Дмитру Тьомкіну світова музична паралель у кіномузиці 30-х–50-х років – постать Ісаака Дунаєвського), композитор Володимир Гронський (як музичний редактор кіностудії ім. О.Довженка і автор музики до багатьох фільмів, він додав відомостей і значення України у світовому кінопросторі на сучасному етапі). 

До того ж, запрошений із Києва цей гість фестивалю - учень Георгія Майбороди, що повідомив про столітній ювілей майстра, подарував книгу про нього. Дуже емоційно і захоплено Володимир Петрович розповів про свою участь у фольклорній експедиції на Полтавщину у 70-ті роки ХХ століття, де відкрили тоді Україні і світу унікальне багатоголосся села Крячківка Пирятинського району, що дійшло до нас з  давніх часів.

На Круглому столі виступила і гість фестивалю з Великобританії – кузина Дмитра Тьомкіна – Ейлін Шоу. Вона підкреслила, що визнаний у світі композитор ніколи не забував свою Батьківщину і протягом всього життя згадував про свій рідний край, про рідне місто.

Особлива увага всіх присутніх і преси була до вдови композитора, другої його дружини – Олівії Тьомкіної-Дуглас. Вона все своє життя присвятила збереженню музичної спадщини свого чоловіка. Через Голлівудське музичне видавництво, що працює у Лос-Анжелесі, підтримує зберігання архівів його музики по всьому світу. Від імені всіх присутніх їй було вручено полтавським композитором і диригентом – народним артистом України – Віталієм Скакуном букет квітів, а Ейлін Шоу висловлена подяка за виступ на Круглому столі з добрим словом про Дмитра Тьомкіна.

Друга подія дня – концертно-театралізоване дійство. Першу його сторінку –  «Кременчук – місто першої консерваторії в Російській імперії» розпочав Народний ансамбль танцю «Славутич» (хореограф – заслужений працівник культури України Василь Удовенко). В сценарії використали відомості з однойменної книги композитора, піаніста і хорового диригента з Кременчука – Сергія Горюновича. Події відбуваються в кінці ХУІІІ століття, коли Григорій Потьомкін вирішив саме на Україні відкрити першу консерваторію і переконав в цьому царицю – Катерину ІІ. Планувалося, що навчальний заклад буде у Катеринославі (нинішньому Дніпропетровську), але це місто тоді тільки будувалося. Тому вирішили, що консерваторія тимчасово буде розташована у Кременчуці. Все було підготовлено на «височайшому рівні», запрошений композитор-італієць Джузеппе Сарті, на честь приїзду цариці відбувся придворний бал (його влаштували вихованки Театру класичного танцю Світлани Шумкової).

Родзинкою театралізованого дійства (автор сценарію, режисер і ведучій – Сергій Ситник, а виконавці – актори «Кременчуцького Троїцького театру») стала сцена, коли Сарті просить українську дівчину заспівати, і вона співає в народній манері пісню «Чорна рілля ізорана» (Олена Діденко), а італійський маестро схвильовано вигукує: «О, мадонна, беліссімо, бравіссімо!».

Академічну школу bell canto в концерті яскраво представив дипломант Міжнародного конкурсу тенорів, лауреат Всеукраїнських конкурсів – Руслан Христиченко (Полтава), концертмейстер – Тамара Злотник.

Друга сторінка дійства була присвячена Дмитру Тьомкіну, його дитинству. Була показана сцена, де майбутній композитор вирішує для себе і переконує батьків в тому, що буде музикантом.  Фрагмент «Патетичної сонати» Бетховена в «його виконанні» (роль Діми Тьомкіна виконав один із учнів місцевої ДМШ) додало впевненості, що все буде саме так.

В концерті взяли участь три переможця цьогорічного конкурсу піаністів-імпровізаторів імені Дмитра Тьомкіна (що проводиться з 2011 року), який відбувся у квітні місяці і став своєрідним прологом фестивалю. Молоді музиканти були присутні і під час проведення Круглого столу, де були нагороджені почесними сертифікатами, які їм вручила Олівія Тьомкіна-Дуглас (Іван Мохій – ІІІ місце – незрячий піаніст із м.Сидельникове, Іван Харламов – ІІ місце з м. Луганськ та Євген Хмара – І місце з м. Київ), а ті відомості, що вони узнали про Полтавщину, додали їм натхнення у власних імпровізаціях на концерті. 

Фінальною сторінкою фестивалю став Концерт симфонічного оркестру Полтавського академічного обласного українського муз.-драм. театру ім. М.В.Гоголя під орудою народного артиста України Віталія Скакуна. Вся його програма складалася з творів Дмитра Тьомкіна. Ноти для виконання були надіслані із США, що підготував Патрік Рас – один із ведучих аранжувальників і диригентів з Лос-Анжелеса,  за участю Кристофа Палмера і Пітера Кінга. В концерті прозвучали увертюра до фільму «Сірано де Бержерак», концертний пролог фільму «Гармати острова Наварроне» (номінація на премію «Оскар», премія «Золотий глобус»), сюїта із музики до кінофільму  «Старий і море» (премія «Оскар»), марш із кінофільму «Світ цирку» (премія «Золотий глобус» за кращу пісню), глибоко виразні, з особливою сумною інтонацією мелодії із фільмів «Дружнє умовляння» («Я тебе кохаю» - номінація на премію «Оскар») та «Падіння Римської імперії» («Покохати» - номінація на премію «Оскар», премія «Золотий глобус» ).

Україна відкриває для себе глибоко національну музику Дмитра Тьомкіна, в якій чути і ритми козацького бойового гопака, і сигнальні інтонації трембіт, а його мелодії сповнені барвами нашої музичної культури. Особливо вдавалося йому передати атмосферу американських прерій, поезію рівнин американського Дикого Заходу, що розкривалася у фільмах-вестернах. Але прерії нагадували йому українські безкраї степи. А в деяких сторінках його музики відчутний вплив М. Мусоргського. 

Композитор писав музику інтуїтивно, на підсвідомому рівні і це давало дивовижний художній результат, що робило фільми з його музикою, з теплою і виразною інтонацією, особливо привабливими.  

Сподіваємося, що фестиваль «Тьомкінські дні у Кременчуці» буде розвиватися, повноправно вийде на міжнародний рівень, стане привабливим для багатьох композиторів, виконавців і слухачів. У нього і зараз вже є власне творче обличчя. 

Наступний 2014 рік -  ювілейний для Дмитра Тьомкіна, тому є надія, що він виллється у справжнє музичне свято, яке буде тривати кілька днів і де буде звучати музика театру і кіно сучасних композиторів України і зарубіжжя, а також класиків. Достойне місце буде надано конкурсу піаністів-імпровізаторів, таперів і джазу. Додадуть йому привабливості і історичні театралізовані реконструкції та дійства. 

І, дай Боже, щоб таке свято відбувалося кожного року!