ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
Музичний Фонд України
Українське відділення Музичного фонду СРСР було створено в місті Києві 20 вересня 1939 року у відповідності до Постанови РНК СРСР №1511 та Статуту Музичного фонду СРСР, затвердженого Правлінням Спілки композиторів СРСР від ЗО вересня 1939 року.
На створене Українське відділення Музичного фонду СРСР було покладено надання творчої та побутової допомоги членам Музфонду, які проживали на території Української республіки.
У зв'язку з тим, що довоєнних архівних документів не збереглося, то інші відомості про діяльність Українського відділення Музфонду СРСР за період з 1939 по 1942 року відсутні.
10 лютого 1958 року Правлінням Спілки композиторів СРСР було затверджено новий статут Українського відділення Музфонду СРСР, на підставі якого відділення здійснює свою діяльність.
Основним завданням Українського відділення Музфонду СРСР було сприяння творчій діяльності членів Муз фонду, поліпшення їх матеріального, побутового та культурного положення.
На Українське відділення Музфонду СРСР було покладено:
· Сприяння композиторам та музикознавцям в їх творчій діяльності при створенні всіх видів та жанрів музичних, а також музикознавчих творів, прослуховування, організації творчих відряджень, надання поворотних позик, безповоротної допомоги, перепис нот тощо;
· Надання допомоги в підвищенні кваліфікації композиторів та музикознавців та підвищення їх творчої майстерності;
· Популяризація творів композиторів;
· Організація культурно-побутового, медичного та санаторно-курортного обслуговування членів Музфонду СРСР, а також членів їх сімей;
· Проведення заходів з поліпшення житлових умов членів Музфонду СРСР;
· Надання юридичної допомоги тощо.
Українському відділенню надано право у встановленому порядку будувати та утримувати житлові будинки, будинки творчості композиторів, будинки відпочинку, санаторії, нотні магазини, типографії та інші підприємства.
Вищим керівним органом, який здійснював керівництво всією діяльністю Українського відділення Музфонду СРСР було Правління, яке призначалося Правлінням Спілки композиторів УРСР. Українське відділення Музфонду СРСР підпорядковувалось безпосередньо Правлінню Музфонду СРСР, якому у встановлені строки надавало кошториси та звіти про свою діяльність, а також висновки ревізійної комісії Спілки композиторів УРСР. Українське відділення Музфонду СРСР мало свою печатку, зразок якої встановлювався Музфондом СРСР з додаванням найменування Українського відділення Музфонду СРСР.
Українське відділення Музфонду СРСР було госпрозрахунковою організацією та мало свій кошторис. Українське відділення Музфонду СРСР мало підвідомчі йому обласні відділення в містах Дніпропетровськ, Донецьк, Львів, Одеса, Сімферополь, Харків.
Крім цього, в своєму підпорядкуванні мало Ворзельський Будинок творчості композиторів, житловий будинок в місті Києві (колишня вулиця Калініна (наразі - Софіївська), 16/16), виробничий комбінат та нотний магазин. З початку 1963 року по березень 1964 року у віданні Українського відділення Музфонду СРСР знаходилася фабрика нотного друку, яка згодом була передана Державному комітету ЗС УРСР по друку.
Всі підпорядковані підприємства, за виключенням житлового будинку, знаходилися на самостійному балансі.
16 січня 1967 року Секретаріатом Правління Спілки композиторів СРСР було затверджено Інструкцію про порядок витрачання коштів по наданню творчої та побутової допомоги членам Музфонду. В цій Інструкції передбачалося, що допомога, яка надавалася Музфондом не повинна носити благодійний характер, тому на неї можуть розраховувати виключно творчо активні композитори та музикознавці, а також ті члени Музфонду, які з різних причин тимчасово не працюють, але творча діяльність яких мала або має суспільне значення.
Розмір позик та термін їх повернення визначаються в залежності від характеру творів, а також від умов творчої роботи та матеріального положення члена Музфонду. Путівки у будинки творчості надавалися членам Музфонду для роботи над конкретним музичним твором та музикознавчими роботами, які мали велике ідейно -художнє та суспільне значення.
Член Музфонду міг отримати через відділення творче відрядження на строк до 1,5 місяці. Відрядження надавалися:
· Для збирання матеріалів по створенню нових творів;
· Для збирання та запису зразків народної музичної творчості;
· Для творчих звітів та показів нових музичних творів та музикознавчих робіт;
· Для отримання консультації при роботі над новими творами;
· Для спільної роботи з музичними театрами та концертними організаціям над створенням нових музичних творів;
· Для участі в пленумах Правління Спілки композиторів, нарадах та конференціях, що скликалися Спілкою композиторів тощо.
За період діяльності Українського відділення Музфонду СРСР залишилися архівні документальні матеріали, які мають певну історичну, наукову та довідкову цінність.
У червні 1987 року згідно Наказу Музфонду СРСР №73 від 29 червня 1987 року зі складу Українського відділення було виділено відділ пропаганди і на його базі створено Українське республіканське відділення Центру музичної інформації (Центрмузінформ).
На той час підвідомчими організаціями Музичного фонду України були виробничий комбінат, Будинок творчості композиторів "Ворзель" та магазин "Ноти".
У листопаді 1989 року Українське відділення Музичного фонду СРСР було перейменовано в Музичний Фонд УРСР. Таке перейменування було пов'язано із організаційно-структурними змінами Спілки композиторів СРСР - утворенням добровільного федеративного об'єднання спілок композиторів союзних республік, композиторських організацій Москви, Ленінграда та Києва, наданням вказаним спілкам господарської самостійності та у зв'язку з прийнятою Верховною Радою УРСР Декларацією про державний суверенітет.
Із здобуттям Україною незалежності в серпні 1991 року, Музичний Фонд України існує сьогодні як самостійна організація, що підпорядковується в своїй діяльності Національній Спілці композиторів України та Правлінню Музичного Фонду України.