НОВИНИ
Пам"яті класика
В цьому році день народження М.В.Лисенка буде святкуватися особливо, адже класику української музики виповнюється 170 років.
Розпочалося відзначення цього визначного ювілею урочистим покладанням квітів до пам"ятника композитору біля Національної опери України, де зібралася вранці 22 березня величезна, об"єднана шаною до видатного митця, культурна громада міста - 
представники Міністерства культури, Київської міської держадміністрації, всіх творчих спілок України, театрів, мистецьких учбових закладів, тощо. Під звуки лисенкової "Молитви" постамент був рясно уквітчаний корзинами та букетами вдячних шанувальників.
А вдень у Меморіальному будинку-музеї Миколи Лисенка на вул. Саксаганського, 95 - в його затишному домі, що береже енергетику господаря та його сім"ї, - зібралися всі, кого в музичних колах прийнято називати сучасною родиною композитора, для участі у традиційній церемонії урочистого вручення Премії імені М.В.Лисенка. В 2012 році її удостоєний улюблений театральний композитор киян, володар численних "Київських пекторалей", заслужений діяч мистецтв України Юрій Шевченко. На цей раз була відзначена його балетна музика - поставлені в Канаді балети "Те, що приніс вітер..." та "Ніч Перуна".
Премію вручали заступник Міністра культури Т.Г.Кохан, Голова Національної Спілки композиторів І.В.Щербаков та Голова Журі Г.О.Гаврилець. Схвильований новий лауреат вислухав у цей день багато теплих слів від своїх колег і шанувальників, адже віднині він став повноправним членом "лисенкової родини", до якої входять найвідоміші, найповажніші композитори і музикознаці з різних куточків України.
І концерт, що завжди прикрашає церемонію вручення Премії, в цей день був особливий. Насамперед тому, що різножанрову музику свого великого діда разом з своїми колегами та учнями багато грала Рада Остапівна Лисенко, над якою, слава Богу, вік не владний, а її енергії та піаністичній вправності можуть позаздрити молоді музиканти. 
Юрій Шевченко підготував для такої нагоди прем"єру - чудовий, мелодійно гнучкий і зворушливо емоційний "Вокаліз" для свирілі та фортепіано, який сам автор виконав разом з Георгієм Агратиною.
На зібранні був присутній і прапраонук Миколи Віталійовича Лисенка - повний його тезка, диригент Микола Лисенко, який часто виконує твори українського класика. Він зовні надзвичайно подібний на свого знаменитого родича, і в якийсь момент здалося, що сам композитор з"явився серед нас і приймає гостей.
Ювілейний рік Миколи Лисенка розпочався. Сподіваємося, що ще пройдуть спектаклі, прозвучать концерти, відбудеться виконавський конкурс, а Премія імені М.В.Лисенка набуде нарешті статусу Державної, про що вже багато разів клопоталася Національна Спілка композиторів України. Сподіваємо, що нас почують і тим віддадуть належне фундатору української музики.