АНАТОЛІЙ ЖИТКЕВИЧ. ЮРІЙ ФІАЛА

У Монреалі 14-22 червня 1965 року вперше відбувся Міжнародний музичний фестиваль молодих піаністів, у якому взяли участь 62 конкурсанти, кожен із яких мав виконувати «Капріччіо» мало кому відомого українського композитора Юрія Фіали. А вже у час конкурсу про нього знали всі. Про композитора розповідали по радіо, друкували статті та дописи зі сторінками біографії. Так, Френсіс Голтман, рецензент місцевої The Gazette, писав: «Його чекає світова слава. Хай сповниться це пророцтво!» Так воно й сталося.

Юрій Фіала народився 31 березня 1922 року в Києві. Його батько Осип, інженер-архітектор, і мати Анна, лінгвіст, добре грали на фортепіано, а мамина сестра Оксана Уляницька була солісткою Київської опери. У їхньому помешканні часто збиралися представники української еліти, влаштовуючи імпровізовані музичні вечори. Це сприяло тому, що Юрко закохався в музику ще в ранньому віці, а в сім років став навчатися в музичній школі, де за три місяці подолав програму учня 2-го класу. Уже дорослим композитор писав: «Для мене вже в дитинстві питання ким бути не стояло. Я вже тоді знав, що музика — це чудово, гарно, корисно, але стати професіоналом можуть не всі. Музикантом може стати тільки той, хто не уявляє собі життя без звуків і музичних композицій».

Коли хлопцеві виповнилося 12, його прийняли до музичної школи для обдарованих дітей. Через рік його «Мазурку» опублікували в «Альбомі дитячих композицій», 1939-го він вступив до Київської консерваторії.

1942 року родина Фіалів виїхала до Берліна, де Юрка було прийнято до Берлінської музичної академії у класи дириґування та композиції. Ще два роки, завдяки стипендії Ватикану, він удосконалював свої знання в Королівській музичній консерваторії в Брюсселі. Там же почав працю на посаді дириґента національного симфонічного оркестру Бельгії. Це був найпродуктивніший період його композиторської діяльності. За чотири роки перебування в Бельгії він написав 40 творів, серед яких — симфонія, соната, концерт для ф-но з оркестром, камерний квартет, квінтет і ряд фортепіанних творів. Його музика стала настільки популярною, що проф. Волтер Бімель написав про нього книгу «Юрій Фіала й проблеми сучасної музики».

Однак перспектив отримати бельгійське громадянство в композитора не було. І в січні 1949-го він еміґрував до Канади й оселився в Монреалі. А вже 18 березня того року Юрій виступив у залі «Гарбурд Каліджіейт Аудиторія» в Торонто як акомпаніатор відомої української співачки Наталії Гриньох і тоді ж виконав кілька своїх фортепіанних мініатюр. У пошуках роботи композитор зустрівся з п. Мак-Меланом, ректором Торонтської королівської консерваторії та дириґентом симфонічного оркестру. Та не домовилися і він повернувся до Монреалю. Це був важкий період життя та творчості композитора. Не обійшлося без стресів, розпачу та зневіри. Спробував відкрити в місті музичну школу, але до реалізації задуму не дійшло. Певною мірою завадило те, що «він був не з тих осіб, які вміли робити навколо своєї особи ярмарок».

Згодом таки вдалося знайти місце роботи органіста й уже невдовзі з’явилося ряд творів для дітей, зокрема «Танок», «Колискова», «Кужіль», «Майже вальс», «Старовинна історія», які часто виконують піаністи-початківці. Тоді ж написав музику до балету «Дід Ладо» на лібрето Миколи Бутового. 1958 року «Колискову» Юрія Фіали було визнано в Америці твором року.

Популярність композитора значно зросла, коли світової слави американський дириґент Джордж Шзелл включив його симфонію «Тіні забутих предків» до концертного репертуару свого оркестру. У поясненні до твору композитор писав, що назву запозичив у Михайла Коцюбинського, але спільного між ними тільки те, що обидва автори є українцями.

«Велика шкода, що відколи Фіала переїхав до Канади, про музичну діяльність і творчість цього талановитого композитора нічого не чути», — писав 1963 року в книзі «Історія української музики» композитор Антін Рудницький. Але це не так. Діяльність композитора продовжувала набирати нових прогресивних обертів. Інша справа, що канадська преса не надто приділяла йому уваги.

І того ж року дещо зрушилося. В одному з концертів тижня української музики в Торонто його сонатину для скрипки Євген Гусарук, виконав талановитий скрипаль із Монреаля, музичний супровід забезпечив симфонічний оркестр Канадської оперної компанії під орудою Волтера Сускінда. Преса відгукнулася кількома схвальними рецензіями. Так, почувши цей твір, скрипаль і дириґент Іван Ковалів писав: «Твір Фіали імпресіоністично-кольоровий, написаний поетично з прекрасним знанням властивостей інструменту. На окрему увагу заслуговує фугато в середній частині. Це вартісний вклад в українську скрипкову літературу».

Восени Юрій побував у Австралії. Наслідком цієї подорожі стала «Австралійська сюїта». 1967 року Юрій отримав посаду продюсера музичних передач Канадського міжнародного радіо Сі-бі-сі, де працював 20 років аж до виходу на заслужений відпочинок. Тут мав можливість знайомити слухачів зі здобутками українських композиторів.

Знали Юрія Фіалу й як музикознавця, рецензента та критика. Періодично в пресі з’являлися його науково-теоретичні праці, зокрема монографія «Бела Барток: Творчий парадокс ХХ ст.», написана до 100-річчя від дня народження композитора. Її було опубліковано в журналі «Сучасність» за травень 1981 року.

11-13 жовтня 1974-го з нагоди відзначення 100-річчя Вінніпеґу відбулися імпрези, де прозвучав «Концерт для скрипки й симфонічного оркестру» Юрія Фіали за участю скрипаля-віртуоза Стефана Старика в супроводі Вінніпезького симфонічного оркестру під дириґуванням Пієро Ґамби.

Не упускав композитор нагоди творити й вокальні композиції. Його п’ять українських пісень чудово виконувала Анна Чорнодольська, співачка з Монреаля. Ці ж пісні співала Роксоляна Росляк, солістка Торонтської оперної компанії. Романси «В незнаний світ», «Пам’ять серця», «Далека ти, далека», «Коли тебе у яр зіпхне життя», «Чи знаєте ви, де зимують раки», написані на слова поета Бориса Олександріва, чудово виконував, а потім ще й записав на платівки відомий бас Йосип Гошуляк.

Та найвагоміший вклад у популяризацію творчості Юрія Фіали вніс дириґент Володимир Колесник. Це під його орудою 1 квітня 1981 року прозвучала «Святкова увертюра» Юрія Фіали у виконанні американського симфонічного оркестру в «Карнеґі-гол» у Нью-Йорку, а 21 листопада 1982-го — «Українська симфонія» в «Рой Томсон-голі» у Торонто.

1983 року на замовлення Альбертського товариства збереження української культури Юрій Фіала написав симфонічну сюїту «Суєта», або «Сюїта Курилика», в основу сюжету якої втілив свої враження від картин відомого художника Василя Курилика «Українське Різдво», «Арктична мадонна», «Поля» й «Плюю на життя». Вперше цей твір виконав Едмонтонський симфонічний оркестр під орудою Юрія Майєра. На концерті був присутній автор, приїзд якого українська громада відзначила бенкетом. «До пізньої ночі присутні «атакували» композитора своїми запитаннями, — зазначалося в журналі «Нові дні» за травень 1985-го. — А він був щасливий, хоч і дещо змучений. Для тих, хто любить класичну музику, це було справжнім святом тамування співучої жаги та насолоди».

8 листопада 1984 року великою мистецькою імпрезою на сцені «Рой Томсон-голу» в Торонто українська громадськість відзначила виконання «Концерту-кантати» Ю. Фіали. Партію ф-но виконала піаністка Христина Петровська. Дириґував В. Колесник.

Із інших його вагомих здобутків слід відзначити «Симфонію мі-мінор», «Симфонію № 4 (українську)», «Український триптих», «Канадське кредо» (1973), «Концерт для скрипки з оркестром», «Бурлеск-увертюру», «Концертіно для 4-х арф», струнний квартет, квінтет для ф-но і струнного квартету, два квартети для саксофонів, сонати для віолончелі й ф-но, скрипки й ф-но, сонатіну, токкату, три багателі, «Дитячу сюїту», «Мініатюрну сюїту» тощо.

Неодноразово лунала музика Юрія Фіали й у рідному Києві. Вперше це відбулося в жовтні 1990-го з нагоди Першого українського міжнародного музичного фестивалю «Київ Музик Фест’90», коли за присутності композитора в Культурно-політичному центрі міста у виконанні Державного заслуженого академічного симфонічного оркестру України під керівництвом дириґента Володимира Сіренка прозвучала його симфонічна поема «Євлоги (Пам’яті Джона Кенеді)». Вдруге композитор відвідав рідне місто 1992 року. Цього разу в залі Київської консерваторії ім. П. Чайковського відбувся його авторський концерт.

В останні роки життя Юрій Фіала перебував у будинку опіки по догляду за людьми похилого віку. Там же була його дружина Гудран Бленк-Фіала (шведка за національністю), котра розділила з ним 38 років подружнього життя.

Непомітно злетів час. Юрія Фіали не стало тихого різдвяного вечора 6 січня 2017-го. Він помер у Монреалі на 95-му році життя. За бажанням покійного його тіло кремували. Не було й похоронного ритуалу.

Варто зазначити, що постійними виконавцями фортепіанних творів композитора були відомі піаністи Люба й Іреней Жуки. Вони ж стали пропагандистами його творчості й після смерті композитора. Так, за їх участю з ініціативи Монреальського осередку Наукового товариства ім. Т. Шевченка 2 квітня 2017-го в Монреалі відбувся концерт пам’яті Юрія Фіали. Вдруге його повторили 22 вересня в залі КУМФ у Торонто в присутності Івана Яворського, небожа композитора.

Юрій Фіала був із тих композиторів, котрі випереджують час. Він автор більше 200 творів різних жанрів, кожен із яких відзначається високим професіоналізмом, неповторною індивідуальністю, новаторством, контрастністю та екстравагантністю.