НОВИНИ

У листопаді 2024 ми вітали Закарпатську організацію Національної Спілки композиторів України з 30-річчям від дня заснування. З 1994 року на Закарпатті почав діяти активний загін композиторів і музикознавців, з появою якого культурне життя Закарпаття значно активізувалося. Одним з фундаментальних починань нової організації став перший і до сьогодні єдиний в Закарпатті міжнародний музичний фестиваль академічної музики «Музичне сузір’я Закарпаття», ініціаторами створення якого були композитор, голова Закарпатської організації НСКУ Віктор Теличко та  диригент Віктор Плоскіна, підтримані місцевою владою та культурними інституціями Ужгорода.
Нинішній,  вже ХХІ фестиваль класичної та сучасної музики «Музичне сузір’я Закарпаття» з красномовною назвою «Музика миру»  був спеціально присвячений 30-річчю ЗО НСКУ. Він проходив на різних концертних майданчиках міста з 13 по 27 листопада 2024.

Напередодні цієї  події відбувся брифінг за участі директора департаменту культури Закарпатської обласної військової адміністрації Євгена Тищука, директора Закарпатської філармонії  Івана Микити та голови ЗО НСКУ Віктора Теличка і представників мас-медіа. Йшлося про надзвичайну  важливість культурної складової в умовах важкої війни, про зміцнення духу нації, про конкретні особливості цієї творчої акції.

В рамках фестивалю відбулося п’ять різножанрових концертів, в яких була широко і різноманітно представлена музика закарпатських композиторів у виконанні провідних музичних колективів та солістів. Важливою рисою слід вважати спрямованість на широке вікове охоплення аудиторії. Так, розпочався фестиваль 13 листопада 2024 концертом «Музика для дітей та юнацтва», в якому постав цілий каскад дитячих альбомів для фортепіано українських сучасних композиторів –  Ігоря Щербакова, Володимира Волонтира, Євгена Іршаї, Віктора Теличка. Останній номер концерту викликав особливий ентузіазм публіки – це фрагмент дитячої лялькової опери В.Теличка «Як рак Неборак Козу розуму навчив»  у виконанні артистів Закарпатського обласного театру ляльок (постановка О.Куцика).

А 18 листопада 2024 у Великій залі Закарпатської філармонії чудовий подарунок отримали пошановувачі хорової музики – в концерті Академічного камерного хору CANTUS звучала і літургійна духовна музика (Є. Станковича, І.Мартона, В.Гайдука, В.Волонтира, Р.Меденці),  і дорогоцінні розсипи закарпатських народних пісень в обробці І.Мартона, і хорова лірика В.Теличка, і драматична «Страждальна мати» В.Янцо. Більшість з виконаних творів були прем’єрами. Слухачі могли ще раз переконатися, наскільки виразна і потужна хорова творчість в Україні, наскільки високопрофесійним є хорове виконавство. Пропонуємо подивитися фрагменти цього концерту:

https://www.facebook.com/Tv21Ungvar.UA/videos/578684957870578  

В будь-якому фестивалі сучасної музики центральне місце у творчій концепції заходу, як правило, займають симфонічні концерти. Це ж стосується і «Музичного сузір’я Закарпаття» з його програмою симфонічної музики, представленої 20 листопада 2024  Академічним симфонічним оркестром Закарпатської обласної філармонії  і студентським симфонічним оркестром Ужгородського музичного коледжу (диригент – Богдан Дашак). В концерті було охоплено творчість композиторів різних регіонів  і навіть країн, адже члени Закарпатської організації НСКУ працюють також у Словаччині як от Євген Іршаї (прозвучав його твір «Da pasem domine» для сопрано, альта, баритона і струнного ансамблю),  та в Угорщині (це Роман Меденці, чий  Концерт-фантазія для цимбал, фортепіано і симфонічного оркестру присвячений автором пам’яті Дезидерія Задора). Твори уродженця Закарпаття Євгена Станковича ніколи не забувають на  його батьківщині, вони завжди є яскравими домінантами  різних музичних імпрез. От і в цьому фестивалі вони захопили слухачів як в хоровому, так і в симфонічному концертах, останній розпочинався широковідомою «Урочистою увертюрою» Є.Станковича. Вираженням любові до рідного краю стала «Веселка: про Закарпаття» Віктора Теличка. Трагічні ноти війни прозвучали у композиції для фортепіано з оркестром «Тривоги осінніх ночей» Ігоря Щербакова, де відтворено емоційну атмосферу воєнного Києва. Підсумовував програму барвисто колоритний та оптимістичний твір «Закарпатські ескізи» незабутнього метра Іштвана Мартона – зразок майстерного втілення особливостей національного фольклору.

Увагу до молодого покоління закарпатських музикантів ще раз продемонстрував фестиваль 26 листопада 2024 у великому концерті студентів та викладачів Ужгородського музичного фахового коледжу імені Д.Задора. Молодь з великим ентузіазмом виконувала твори Д.Задора, І.Мартона, В.Гайдука, В.Волонтира, В.Теличка, Р.Меденці.
Особливо рясно була представлена вокальна музика, обробки закарпатських народних пісень, також інструментальні композиції, просякнуті народними інтонаціями.

Цей концерт – свідчення  успішного виховання юних музикантів  в любові та повазі до українського мистецтва, до рідного фольклору, що його називають кодом нації, без чого неможливе становлення свідомого громадянина своєї країни.

Так само, як неможлива національна культура без пошани до своїх корифеїв, до представників старшого покоління, що поклали своє життя на вівтар  духовності. Заключний концерт фестиваля 27 листопада 2024 був присвячений саме такій особистості і називався «Постать Василя Гайдука в культурно-мистецькому просторі Закарпаття». Василь Гайдук – композитор, диригент, педагог, музично-громадський діяч, багаторічний директор Ужгородського музичного фахового коледжу імені Д.Задора. Для більш широкого представлення його творчості, до якої долучилися найславетніші виконавські колективи України, організатори фестивалю обрали сучасну форму великого відеоконцерту, в ньому пролунала сакральна хорова  музика композитора. Слухачі мали можливість почути глибоко проникливі твори В.Гайдука в ідеальній інтерпретації Чоловічої хорової капели імені Л.Ревуцького («Вислухай мене, мій Боже справедливий»), Камерного хору війського-музичного центру Збройних сил України («Помилуй мене, Господи»), Заслуженої академічної хорової капели «Трембіта» («Благовіщення», «Христос Воскрес»). Концерт, який вів Віктор Теличко, був сприйнятий як загальна молитва за Україну, за її світле майбутнє.

Вітаємо наших колег з Закарпатської організації НСКУ з блискучим проведенням ХХІ міжнародного фестивалю класичної та сучасної музики «Музичне сузір’я Закарпаття»  з нагоди 30-річчя організації! Бажаємо натхненної творчості та нових мистецьких досягнень на ниві розвитку української національної музичної культури! Тримаймося і свято віримо у перемогу!

Знаковим заходом  листопада стала Творча зустріч з відомим музикознавцем та громадським діячем, головою Дрогобицької організації Національної Спілки композиторів України Володимиром Грабовським, яка відбулася 22 листопада 2024 в залі Київської організації НСКУ. В цьому році Володимиру Семеновичу виповнилося 80.  Свій ювілей він відзначив дуже важливою подією – напередодні, в кінці минулого року вийшла друком його книга «Музика і націоналізм. Паралелі та перехрестя» (Дрогобич, в-во «Посвіт», 2023, 480 с.). Ступінь непересічності цього факту можна усвідомити, якщо згадати не такі далекі часи, коли не те, що за книжку, а просто за  слово «націоналізм», вжите в позитивному контексті, можна було опинитися на засланні. Адже націоналізм міг бути лише буржуазним, іншого визначення не існувало.   Навіть вже за Незалежної України ця інерція страху певний час існувала. Про це свідчить драматична історія зі спробою захисту дисертації В.С.Грабовського «Музична культура в контексті націології», поданої у 2012 році на здобуття ступеня кандидата мистецтвознавства. Все було підготовлено і подано на захист, включаючи грунтовний відгук офіційного опонента, доктора історичних наук Ярослава Грицака, численні, в цілому позитивні відгуки-рецензії відомих вчених-музикознавців, докторів мистецтвознавства С.Й.Грици, М.П.Загайкевич, С.С.Павлишин, Б.О.Сюти та ін.  Але… захист не відбувся: в останній момент ще одна опонентка, знана професорка, відмовилася подати свій офіційний відгук. Як пише В.Грабовський, викладаючи в книзі цю історію (включаючи опублікування всіх відгуків поважних вчених), «мотивацією цього був, швидше за все, страх перед темою роботи, в якій фігурують поняття – нація, націоналізм, що досі лякають певні кола інтелігенції».

Тим важливіше було, хоч і через 11 років, врешті видати фундаментальне дослідження  на цю тему, ясно, значно розширивши коло заторкнутих проблем, їх теоретичний та практичний аспекти. Ми запропонували Володимиру Семеновичу в межах творчої зустрічі з ним обов’язково презентувати науково-культурній громаді, безсумнівно, найважливішу працю його життя. Він з радістю погодився і особисто пересвідчився, наскільки великий інтерес викликала його нова книга. На презентації були присутні представники Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Т.Рильського, Національної музичної академії України імені П. І.Чайковського, Національної академії мистецтв України, композитори, мистецтвознавці різних фахів, виконавці, студентська молодь, всі небайдужі до формування національних ідеалів в українському суспільстві, до взаємодії і взаємовпливів двох унікальних феноменів – музики та націоналізму.
Автор коротко розповів про свою книгу, особливо закцентувавши, що в музичній культурі, як і в різних сферах громадянської спільноти, знайшли своє відбиття такі фундаментальні поняття як нація, національна ідентичність та націоналізм. Націологія (теорія націй) і музикологія як полісемантичні системи отримали своє віддзеркалення у розділах його багатопланового дослідження. В наше завдання не входить докладне висвітлення тих чи інших глав роботи, кожний може скласти свою думку, ознайомившись безпосередньо з виданням. А на презентації відбулося жваве обговорення, вміло скероване модератором заходу, головою музикознавчої комісії КО НСКУ, доктором філософії  Іриною Сікорською. Цікаво, що в ньому взяли участь не лише присутні в залі. На відстані поділилися своїми думками та тепло привітали автора колеги – це композитор Леся Дичко, музикознавець Валентина Кузик і навіть композитор Леонід Грабовський був на зв’язку зі США. Зі змістовними відгуками виступили музикознавці Олена Таранченко, Мар’яна Копиця, Анатолій Калениченко, Тамара Невінчана, модераторка Ірина Сікорська, яка також оприлюднила грунтовний відгук музикознавиці Ірини Шеремети.  Всі вони відзначили безумовну актуальність і високий науковий рівень дослідження. Додамо, що зараз, коли йде руйнівна війна, коли ворог має за мету цілковите знищення української нації,   такі праці як ніколи на часі. Бо вони здатні мотивувати,  кликати на боротьбу і відстоювання  незалежності нашої держави. До речі, книжка викликала жваву реакцію не тільки в Україні, але й у різних країнах світу. Автор отримав численні відгуки з Німеччини, Швейцарії, Франції, Іспанії, Португалії, Великої Британії, США, Канади, Південної Кореї, Туреччини  тощо. Це доводить, що національна проблематика – універсальна, і тою чи іншою мірою стосується  багатьох народів світу.
Всі присутні на презентації дійшли висновку, що таке визначне дослідження цілком достойне висунення на головну премію нашої держави – Національну премії України імені Тараса Шевченка. Це був голос громадськості, який, сподіваємося, буде почутий і спричинить адекватне  реагування. А доти від імені Правління НСКУ як знак професіонального визнання і особливої поваги колег Володимиру Грабовському було вручено Почесну грамоту Національної Спілки композиторів України «За визначний внесок у розвиток української національної музичної культури та з нагоди 80-річчя від дня народження.»

23 листопада 2024 року вся Україна вшановувала пам’ять жертв голодоморів. Цим трагічним сторінкам нашої історії, про які ніколи не забудуть в Україні, присвячено багато подій і творів мистецтва. В цьому році в Національній філармонії України з цієї нагоди відбулася пам’ятна мистецька акція – спільний концерт Симфонічного оркестру Національної філармонії України та Національного ансамблю солістів «Київська камерата» за участі Національної хорової капели «Думка» під орудою  диригентки Кері-Лінн Вілсон (США, Канада). Зі вступним словом про  геноцид, який пережила  Україна в 20-ті, 30-ті і 40-ві роки, звернувся до присутніх міністр культури та стратегічних комунікацій України Микола Точицький.

В центрі програми – монументальний твір надзвичайної виразної сили українського сучасного класика Євгена Станковича «Панахида за померлими з голоду» на вірші Дмитра Павличка для симфонічного оркестру, хору, солістів та читця.
Музика Євгена Станковича має унікальну властивість – незалежно від року написання (а цей твір вперше прозвучав у 1993 році) вона завжди гостро сучасна, наче створена просто зараз і щойно пропущена через душу і серце творця. Панахида складається з восьми частин, триває 40 хвилин, протягом яких перед слухачем  розгортається епічна музична розповідь-реквієм про жахливу народну трагедію, котра тричі повторилася у ХХ ст. з метою цілеспрямованого, злочинного знищення української нації.
Реакція слухачів, свідками якої ми були, вражає своєю щирістю, мірою високого потрясіння –  і літні, і зовсім молоді люди, студенти, які, можливо, вперше почули цю сповідальну музику, не могли втримати сліз. І як їх можна втримати, коли зі сцени звучить: «Мамо, мамо, я скоро помру, Не рятуйте мене, не треба. Не ріжте ні брата мого, ні сестру. Бо не впустить нас бозя до неба…».  Музику Євгена Станковича не можна виконувати відсторонено, здається, весь великий оркестр разом з хором і солістами, злився у єдиному емоційному пориві з залом, з кожним в ньому присутнім. І тут, безумовно, заслуга всіх виконавців, натхненної їх очільниці Кері-Лінн Вілсон, які змогли піднятися до найвищого мистецького рівня цього унікального твору і його геніального автора. Тут час назвати не лише великі музичні колективи, але й Євгена Нищука – полум’яного читця поезії Дмитра Павличка, бездоганних співаків Сергія Магеру та Анастасію Флорескул.  

В  концертній програмі в цей вечір були також виконані твори С.Барбера (Adagio для  струнного оркестру), Дж.Корільяно (Сюїта для скрипки з оркестром «Червона скрипка», солістка – блискуче віртуозна Богдана Півненко), а також Дж.Вільямса (знаменита музика до кінофільму «Список Шиндлера»). Всі вони своєю експресивністю, драматичним пафосом або траурним сумом виразно кореспондують з  твором Є.Станковича.
А чудо Музики полягає ще в тому, що після такої трагедійної програми слухачі полишали зал зі світлими обличчями, ніби очищеними. Адже справжнє мистецтво зміцнює дух, дає наснагу і незламну віру в Справедливість, Добро і Світло.

Як бачимо, українські композитори та музикознавці на своєму, культурному, фронті віддають всю силу душі та творчої майстерності на боротьбу з жорстоким ворогом, якому ніколи не перекрутити нашої історії, не знищити нашої ідентичності, не зламати нашу волю до свободи та незалежності. Україна понад усе!

                                                                                              Т.Н.