ПРЕСА, ВІДГУКИ

СТАНКОВИЧ
Євген Федорович

Композитор

Преса, відгуки | Творчий доробок | Твори МР3 (фрагменти) | Видання | Дискографія

ПРЕСА, ВІДГУКИ

Ю.Станішевський. Чарівний світ Євгена Станковича

Л.Олійник. Україна повинна мати свою сучасну культуру не в географічному, а в духовному сенсі”

Юрій Станішевський,
доктор мистецтвознавства

 ЧАРІВНИЙ СВІТ ЄВГЕНА СТАНКОВИЧА

2 жовтня 2007 року в Національній опері України відбувся авторський концерт Євгена Станковича. Концерт творів одного з найбільш виконуваних композиторів країни, однак, не назвеш меморіальним: у ньому, крім відомої 3-ї Симфонії „Я стверджуюсь” на вірші Павла Тичини, прозвучали і прем”єри. У 2-му концерті для скрипки з оркестром, написаному композитором у 2006 році, солістом був Дмитро Ткаченко, у концерті для альта з оркестром – Андрій Війтович (обидва ці українські музиканти постійно проживають у Лондоні). Альтовий концєрт Станковича, щоправда, вже виконувався за кордоном, де часто звучать твори українського композитора. Цього літа на фестивалі у Данії відбулися прем'єри його Сонати серенад для флейти і фортепіано і П'єси для двох фортепіано, а в Канаді – Тріо для скрипки, віолончелі і фортепіано.

Твори Євгена Станковича, на щастя, часто виконуються і на Батьківщині провідними ор-кестрами і солістами країни. Невдовзі театральну сцену побачить нова редакція фольк-опери „Цвіт папороті”, що була зроблена композитором спеціально для Донецького театру опери і балету. Сам же Станкович тим часом працює на замовлення Національної опери України над оперою „Жага помсти” за повістю Гоголя „Страшная месть”. Гоголь, за свідченням композитора, належить до найулюбленіших і дорогих йому авторів. До творчості письменника Євген Федорович вже звертався двічі: написав балети „Майська ніч” і „Ніч перед Різдвом”. До роботи над музичною версією „Жаги помсти” він узявся з трепетом і особливою відповідальністю: окрім того, що його самого багато років інтригує цей гоголівський сюжет, оперу за мотивами цієї повісті мріяв написати, але так і не встиг реалізувати цей задум, учитель Євгена Станковича у Київській консерваторії – визначний український композитор Борис Лятошинський...

В українській музичній культурі протягом всієї її славної історії, мабуть, не знайдеться такого композитора, який би своєю могутньою і масштабною творчістю збагатив її жанрові відгалуження так, як це зумів зробити народний артист України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, академік Євген Станкович. Його унікальний талант багатогранно і яскраво розкрився у шести масштабних симфоніях, новаторській фольк-опері „Цвіт папороті”, у дев”яти вишуканих камерних симфоніях, у п'яти прекрасних балетах, серед яких такі перлини, як „Ольга”, „Майська ніч”, „Прометей”, „Ніч перед Різдвом” і „Вікінги”, численних камерно-вокальних, ораторіальних та інструментальних опусах, у музиці до шести вистав і більш як ста кінофільмів.

У кожному творі, часто пройнятому широким симфонічним подихом, філософською глибиною і прозорою чистотою народних джерел, завжди відчувається велич особистості автора, в мистецтві якого якнайповніше віддзеркалюється багатий і суперечливий духовний світ нашого сучасника. Драматизм і болісні роздуми про минуле і майбутнє нації, самоусвідомлення себе невіддільною часткою світового українства, космічна широчінь проблематики його творчості підносять невпинні мистецькі пошуки і самовіддану композиторську працю до естетичних вершин сьогодення.

Тож не випадково його Третя камерна симфонія увійшла за рішенням ЮНЕСКО до десяти найкращих музичних творів світової культури, а різноманітні опуси композитора звучать у кращих концертних залах Європи, США, Канади, Японії, Китаю, Філіппін. У січні 1992 року він був запрошений головою журі Першого міжнародного фестивалю сучасної музики в Канаді. Працьовитий юнак, який народився восени 1942 року на Закарпатті у дивовижному місті Свалява, всім серцем закоханий у музику, після закінчення Ужгородського музичного училища одержав першокласну освіту в Київській державній консерваторії імені П. І. Чайковського під керівництвом класика мистецтва XX століття Бориса Лятошинського і видатного композитора Мирослава Скорика.

Продовжуючи і розвиваючи здобутки своїх учителів, наполегливо шукаючи власний шлях, переосмислюючи і перетворюючи художні досягнення української, європейської і світової класичної і сучасної музики, він упевнено утверджував власний почерк, свій неповторний високий стиль, неповторну манеру щирого, експресивного висловлювання. Вже в перших композиціях, де він уперто прагнув знайти себе і розкрити власне бачення світу, відчувалися плідність, серйозність і перспективність пошуку, бажання йти проти вітру, бути не схожим ні на кого.

Блискуче володіння композиторською технікою, масштабність і широта образно-симфонічних узагальнень, відчуття і проникливе розуміння національних традицій, багатобарвна оркестровка та неординарне мислення, вміння відчувати різні епохи світової музичної культури, залишаючись представником української композиторської школи, примхливо поєднуючи знання минулого з неоромантичними і модерними відкриттями, – все це зробило його універсальну творчість по-справжньому сучасною, яка хвилює і бентежить людей наших днів.

Нещодавно на його авторському концерті Національний симфонічний оркестр України під орудою В. Сіренка і Національна академічна хорова капела „Думка”, керована Є. Савчуком, натхненно виконали Третю симфонію композитора "Я стверджуюсь" на вірші П. Тичини, написану в 1976 році, у дуже складний для України час. І, слухаючи її, я зрозумів актуальність і справжню сучасність цього прекрасного твору, що стверджує національну самосвідомість і духовну силу українського народу. Симфонічно-хоровий шедевр Є. Станковича і через три десятиліття звучить як щойно створений, знаковий і важливий для нашого сьогоденного життя, бо підносить такі потрібні нині патріотичні почуття і виховує національну гордість.

Скільки нового, свіжого, сучасного утвердив він в українській та європейській симфонічній музиці, який могутній імпульс дав розвиткові балетного мистецтва. Щоденна, наполеглива, виснажлива і натхненна праця, пошуки та експерименти, інноваційні для нашої музичної форми і виразові засоби – все це майже упродовж чотирьох десятиліть супроводжує творче життя митця, його наполегливі шукання.

Нагороджений багатьма відзнаками і почесними званнями, композитор, який є академіком Академії мистецтв України, очолює Національну Спілку композиторів і кафедру композиції столичної Національної музичної академії, залишається простою, завжди привітною, ввічливою Людиною, котра прагне допомогти, підтримати кожного і насамперед творчу молодь.

Мистецький шлях Станковича аж зовсім не „всипаний трояндами”. Було чимало несправедливих, важких подій. Варто згадати написану в 1979 році новаторську, пройняту народнопісенними, фольклорними барвами могутню оперу „Цвіт папороті”, постановку якої прекрасно здійснив талановитий колектив Національного хору імені Г Верьовки під керуванням А. Авдієвського, балетмейстера А. Шекери і художника Є. Лисика. Ця грандіозна подія в музичній культурі України не відбулася, бо творців вистави звинуватили в націоналізмі, і після тріумфального перегляду на сцені Палацу „Україна” суворо заборонили. І досі цей чудовий твір не втілений у всій своїй неповторній красі. А скільки разів директивні установи переглядали балет „Прометей”. Шкода, що його балетні перлини зникли з афіш Національної опери України...

Сьогодні, як і завжди, Євген Станкович активно і успішно працює, він у блискучій формі, сповнений сміливих творчих задумів, прагнучи відкривати нові грані свого чарівного музичного світу, який збагачує духовну культуру нації.

 
Преса, відгуки | Творчий доробок | Твори МР3 (фрагменти) | Видання | Дискографія