ТАМАРА НЕВІНЧАНА. "БУТИ ПЕРШИМ". ДО 30-РІЧЧЯ "КИЇВ МУЗИК ФЕСТА"

БУТИ ПЕРШИМ

Міжнародний фестиваль «Київ Музик Фест» - унікальне явище в історії вітчизняної культури. Унікальне насамперед тому, що цей фестиваль результативно випередив суспільно-політичні процеси і на потужній хвилі стрімкого руху до Незалежності став першим Вісником нової епохи в сучасній історії України. А народився фестиваль  1990 року з промовистою назвою – Перший український міжнародний музичний фестиваль, де ключові слова український міжнародний. Адже до цього  самостійних міжнародних культурних акцій в Україні не могло бути за визначенням. І сам цей факт – свідчення тектонічних зсувів, нечуваних змін не лише у сфері культури, але взагалі в житті суспільства ще на той час радянської держави. Мрія про такий фестиваль, який подолав би змушену замкненість і відкрив  українську професійну музику світу,  та  одночасно став ареною вільного міжнародного спілкування та обміну творчим досвідом представників багатьох країн, – ця мрія протягом років визрівала у творчому середовищі українських композиторів-професіоналів. З гаслом  «українська музика в контексті світової музичної культури» ці сподівання нарешті реалізувалися у офіційно заснованому Спілкою композиторів України фестивалі.

На чолі цієї титанічної роботи став перший директор фестивалю композитор, народний артист України, секретар правління Спілки Іван Карабиць (1945-2002). Дванадцять «Київ Музик Фестів» він підняв на своїх плечах, виступаючи генератором основних ідей, організатором їх втілення, головним комунікатором, ініціатором  продюсерських рішень. Безумовно, такий обсяг діяльності по забезпеченню функціонування «Київ Музик Феста» неможливо було здійснити одній людині. Визначними соратниками музичного керівника фестивалю стали директор Центру музичної інформації, виконавчий директор фестивалю Володимир Симоненко (1940-1998) та громадянин США, композитор, диригент, громадський діяч, генеральний продюсер перших семи фестивалів Вірко Балей (1938). Участь останнього у процесі «запуску» та подальшого функціонування українського фестивалю міжнародного значення  також була безпрецедентною подією, бо  до справи  долучився  іноземець,  хоч і українського походження. Без цих двох людей, майстрів своєї справи, не було б «Київ Музик Феста». Адже зарубіжну творчу складову, особливо участь композиторів та виконавців США і Канади в перших програмах фестивалю, моніторив Вірко Балей. А весь масив організаційної роботи здійснювався злагодженою і професійно досконалою  командою Центрмузінформу НСКУ, бездоганно керованою В.С.Симоненком. Зайве говорити, що в організаційно-творчій роботі з підготовки щорічних фестивалів від самого початку  постійно задіяний секретаріат НСКУ, в подальшому Мистецька рада та Оргкомітет «Київ Музик Феста».

Перші кроки фестивалю, вже за часів проголошення Незалежності, підтримав перший Президент України Леонід Кравчук, офіційно привітавши у 1992 році Третій міжнародний фестиваль «Київ Музик Фест». Зокрема, у цьому привітанні є слова, актуальність яких не лише не втратилася, а й особливо збільшилася в наш час: «Певен, що одним з головних свідчень сучасного цивілізованого демократичного суспільства є його ставлення до високих духовних цінностей та їх творців». Брак такого цивілізованого ставлення, на жаль, відчувається дедалі все більше.  Міністерство культури України, яке, до речі, увійшло у число  співзасновників «Київ Музик Фесту» значно пізніше, тим не менше від самого початку  існування фестивалю висловлювало йому підтримку і особливо в ті часи, коли Міністром культури і мистецтв України був Ю.П.Богуцький (1952-2019) – людина прогресивних  поглядів, культурний діяч міжнародного масштабу.

На початковому етапі розвитку «Київ Музик Фесту» до його спонсорування долучилася велика кількість зарубіжних культурних організацій, посольств, центрів, фондів, різноманітних інституцій, фірм, авіакомпаній, а також конкретних осіб, які вважали за свій обов’язок допомогти  молодій українській державі, яка встала на шлях Незалежності. Особливо гаряче відгукнулися представники  світової української  діаспори, насамперед США та Канади. Тут можна назвати багато імен (всі вони позначені у буклетах фестивалів), з яких особливо хочеться виділити подружжя Мар’яна та Іванни Коць (до їх добрих справ ще повернемося).   Гостями Першого Фесту були 22 зарубіжних композитори  та офіційні представники 15 країн –  Австрії, Болгарії, Великої Британії, Данії, Італії, Іспанії, Канади, Нідерландів, Німеччини,США, Угорщини, Фінляндії, Франції, ФРН, Швейцарії тощо. Безумовно, це свідчить про повагу  та  величезний кредит довіри до натхненників та організаторів  незалежного українського фестивалю. І вони зробили все можливе для вироблення оптимального концепту  універсального творчого макроорганізму, що найбільш широко відображує сутність музичних процесів самобутньої  національної культури, спрямованої на органічну взаємодію зі світовими тенденціями.

Від самого початку і до нинішнього часу «Київ Музик Фест» позиціонує себе як демократичне мистецьке  утворення розімкненого порядку з панорамним охопленням  сучасної професійної музичної творчості в її різноманітних жанрових та стильових спектрах. Досить звернутися до концертних програм всіх 30-ти фестивалів, і ми складемо майже повну уяву про історичний розвиток симфонічного, камерного, хорового жанрів як базових у розмаїтій фестивальній картині. Тут, зокрема, і вельми інтенсивна жанрова еволюція, з поступовим відходом від традиційної структури,  у симфонічній музиці;  і багатошарові стильові зрізи  з проникненням найновіших тенденцій і різновидів музичної техніки – у камерній музиці.  Гортаючи сторінки програм, ми також стаємо свідками того, які золоті часи переживає за цей період хорова музика, актуалізуючись у великій кількості напрямків, серед яких домінантними є сакральна музика великих і малих форм та  розгорнуті композиції на базі аутентичного фольклору, усвідомленого  з позицій сучасного музичного мислення. Від самих перших фестивалів по лінії крещендо в програми включаються концерти нової музики, і починається цей процес у 1990 р. з концерту легендарного ансамблю «Continuum», очолюваного Джоелом Саксом (США), коли вперше новітня американська музика (6 авторів) прозвучала в Україні поряд з прем’єрами В.Сильвестрова та Л.Грабовського. Від того пішла багата фестивальна історія оригінальних творчих проектів різноманітних ансамблів нової музики, в програмах яких були представлені практично всі класики авангарду і найкреативніші творчі пошуки  молодої генерації композиторів та виконавців.

До речі, тоді ж отримала розвиток ще одна дуже плідна ідея «Фесту» - музичного діалогу між двома країнами в рамках одного концерту (на Першому фестивалі, наприклад, між Україною та США , між Україною та Австрією). Далі слухачі з нетерпінням чекали на ці проекти –  згадаємо проекти з французькою, швейцарською, німецькою, шведською, польською,  македонською, японською та ін. музикою. Ця ідея постійно присутня в усіх фестивалях, а починаючи з  ХІІІ КМФ,  вона вже сформульована безпосередньо  у назві концертів («Музичний діалог: Україна – (назва країни)» та перетворилася в постійний атрибут і, фактично, один з брендів фестивалю.

Значно збагатили творчу палітру КМФ і надали їй історичної вагомості композиторські конкурси, засновані і проведені за сприяння подружжя Мар’яна та Іванни Коць. Починаючи з Другого фестивалю, вони проводились 5 років поспіль і спрямували композиторську увагу на вкрай  важливі теми, які в радянській державі були табуїровані, а в нинішній Росії такими залишаються донині.  Йдеться насамперед про художнє осмислення трагедії Голодомору 1932-33 рр.  Цей конкурс розпочався на Третьому фестивалі (1992),  продовжився  у Львові, його підсумки були підведені у 1993 р. Офіційний фундатор – Асоціація дослідників Голоду – Геноциду 1932-33 рр. в Україні. Безумовно, це була подія величезного суспільного значення і першими митцями, хто почав доносити цю жахливу трагедію  до людей, стали українські композитори. Відтоді нестихаючою біллю вона живе в українському мистецтві. Ще одній трагічній події планетарного масштабу був присвячений Міжнародний конкурс «Пам’яті жертв Чорнобиля» (КМФ-1993). На той час після аварії на Чорнобильській АЕС пройшло лише 7 років, і було дуже важливим привернення уваги до неї, адже і зараз, і ще набагато років наперед ми продовжуємо осягати всю глибину фатального впливу цієї катастрофи на екосистему насамперед нашої і багатьох інших країн.

Один з конкурсів Мар’яна та Іванни Коць заторкнув дуже популярне на заході «гендерне питання» – це Конкурс жінок-композиторів (КМФ-1995). Це був справжній парад блискучих досягнень  потужного загону українських композиторок, які і на той час, і постійно в подальшому здійснюють свій вельми значущий внесок у розбудову національної культури.

Говорячи про вищеназвані базові складові програм «Київ Музик Фесту», не будемо забувати, що у його широкому творчому діапазоні знайшлося місце і операм, і балетам, і драматичним спектаклям з музикою українських композиторів, і візуалізаційним, синтезуючим різні види мистецтва пошукам пост-пост модерну,  і найсучаснішій музиці для українських народних інструментів, і навіть художнім фільмам (згадаємо прем’єрний показ знакової стрічки «Лебедине озеро. Зона» (автори – Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, музика – Вірко Балей). Останню складову, яка, на жаль, не перетворилася на постійну, бажано  відродити, адже  музика в кіно – це безперечне досягнення національного і світового  мистецтва. Таку спробу відродження,  перекидання арки від І до ХХХ фестиваля буде здійснено нині – новий проект присвячено музиці у фільмах Кшиштофа Зануссі.

Із задоволенням акцентуємо ще одну плідну традицію «Київ Музик Фесту» – обов’язкове включення до програм фестивалю концертів джазової музики. Цим фестиваль підкреслив своє ставлення до джазу як до серйозного, академічного рівня мистецтва. В.С.Симоненко, відомий дослідник і популяризатор джазу в Україні, зробив все, щоб джаз прийшов у філармонічні, академічні  зали.  Завдяки його зусиллям на КМФ від самого першого фестивалю виступали найкращі, світового рівня джазові музиканти. А на КМФ-1995 слухачі стали свідками своєрідного рекорду – в програми фестивалю було  включено аж чотири джазові концерти. А через три роки на ІХ КМФ (1998) відбувся джазовий вечір «Пам’яті Володимира Симоненка» і концерт до 100-річчя Дж.Гершвіна – концерт, який він планував, про який  мріяв, але, на жаль, до нього не дожив.  Надалі фестиваль намагається не полишати традицію проведення джазових концертів, програми яких поступово збагатилися залученням нових тенденцій і напрямків, зокрема музики у стилі ф’южн, що долучає до джазової манери фольклорний та академічний елементи. Демократична спрямованість фестивалю нині простирається аж до залучення експериментальних зразків рок-музики, створених професійними композиторами, що нині  у пошуках нової виразності виходять за межі академізму.  

«Київ Музик Фест» - живий творчий організм. І природно, що він еволюціонує: стабільним залишається основний концепт, але з’являються нові внутрішні нюанси і співвідношення. Крім того, є об’єктивні обставини непереборної сили, які не могли не вплинути на  життя і функціонування фестивалю. У 2002 році передчасно пішов з життя І.Ф.Карабиць. Це була величезна втрата для української музичної культури. «Київ Музик Фест» осиротів. Практично весь ХІІІ фестиваль був присвячений пам’яті свого натхненника і музичного директора. Поряд з виконанням різножанрових творів Івана Карабиця було продемонстровано здобутки  української та світової музики з  утвердженням  основних, напрацьованих  за 12 років формотворчих принципів фестивалю. 43 заходи увійшло до загальної програми КМФ-2002 – безпрецедентний рекорд  досьогодні. 

Художнім керівником «Київ Музик Фесту»  з 2002 року  став Мирослав Скорик (пам’ятний  ХІІІ фестиваль вони робили разом з  Кирилом Карабицем).  Годі говорити, що  генеральна концептуальна лінія фестивалю  була продовжена і в подальшому розвинена. Однак сталося так, що саме тоді на ненайкраще змінилися економічні умови існування  КМФ – в уряді Віктора Ющенка  внесли суттєву правку у систему економічного існування творчих спілок, позбавивши їх цільового фінансування і повністю передавши у економічне підпорядкування Міністерству культури. Це спричинило нові фінансово-організаційні виклики, які треба було долати.  Йшов інтенсивний пошук принципів подальшого функціонування фестивалю. Разом з художнім керівником та оргкомітетом  до цього в різні роки доклали великих зусиль виконавчі директори (головні адміністратори) Ольга Голинська та Іван Небесний. Поступово виробився  послідовно колегіальний модус  визначення мистецьких завдань та,відповідно, складання програм фестивалів. Ця важлива робота, що у буклетах фестивалю певний час скромно позначалася «над фестивалем працювали», пізніше і включно по ХХХ фестиваль здійснювалася  затвердженою Міністерством культури мистецькою радою на чолі  з її художнім керівником М.М.Скориком.  Члени мистецької ради  – Т.Невінчана, Л.Дичко, О.Олійник, Г.Гаврилець, С.Пілютиков, І.Тараненко, О.Голинська.  Голова оргкомітету – І.В.Щербаков, виконавчиий директор О.І.Кононенко. Маючи серйозні  фінансові обмеження, об’єктивно несприятливу інвестиційну ситуацію, фестиваль зміг вижити і не втратив своїх визначних мистецьких досягнень. В останні роки одним з його суттєвих художніх принципів стала суто проектна система формування програм, що виключає випадковість і невмотивованість творчих компонентів.  Значно зросла питома вага найновіших пошуків української творчої молоді – не менше 4-5 проектів у кожному фестивалі. Через низку існуючих фінансових реалій, на жаль,  зменшилася  зарубіжна складова фестивалю. Однак він продовжує бути  найбільш повним відображенням еволюційних процесів розвитку української сучасної музики. Кожного року у цьому дзеркалі проступає  обличчя з новими рисами, і цього «обличчя вираз незагальний» владно притягує до себе багаточисленну публіку. А ті, хто дбають про діапазон відображеного та про його чітку якість, докладають усіх зусиль, щоб магічний кристал мистецтва звуків не спотворився і не замутнився.

І тут прийшов час сказати про виключну роль в цьому процесі музикантів – великих симфонічних і хорових, різноманітних камерних колективів, блискучих солістів, багато з яких пройшли з КМФ його тридцятирічний шлях. Серед них є незаперечні лідери. Це Національний симфонічний оркестр України на чолі з Володимиром Сіренком, Національна хорова капела «Думка» з її багаторічним керівником Євгеном Савчуком. Це Симфонічний оркестр (з В.Бліновим, потім Володимиром Шейком) та  Академічний хор (з В.Скоромним, потім Ю.Ткач)  Українського радіо. В різні роки з яскравими симфонічними проектами  виступили Симфонічний оркестр Національної філармонії України (з В.Дядюрою та іншими диригентами), Державний естрадно-симфонічний оркестр України (на чолі з М.Лисенком). Постійні учасники КМФ – Київські муніципальні хори «Київ»(Микола Гобдич) та «Хрещатик» (Павло Струць).  Окремо відзначимо, що унікальний внесок у розвиток творчості сучасних українських композиторів та у зародження і становлення  «Київ Музик Фесту» зробив Національний ансамбль солістів України «Київська камерата» , керований Валерієм Матюхіним. Жодний фестиваль не пройшов без їхньої участі ( не менше 2-3 концертів в кожному). А були й рекорди – згадаємо УІІ КМФ (1996 рік), котрий перетворився на своєрідний бенефіс «Камерати»: колектив «підняв» 7 концертів класичної та найновішої світової та української музики під орудою диригентів Вірка Балея (США), Рафаела Адлера (США), Валерія Матюхіна, Кирила Карабиця. Це був справжній вражаючий «залп» мистецької майстерності та  працездатності українських музикантів.

У зв’язку з задіяними виконавськими силами не можемо не підкреслити ще одного з традиційних починань КМФ –  участь в багатьох фестивалях симфонічних  і камерних оркестрів з різних міст України: насамперед  Дніпропетровська у перших шести фестивалях (під орудою Вячеслава Блінова), а також Донецька, Запоріжжя, Львова, Одеси, Полтави, Рівного, Ужгорода, Херсона, Чернігова та ін. Те саме стосується широкої всеукраїнської хорової палітри. Це давало можливість продемонструвати високий загальний рівень виконавської  майстерності в Україні в цілому, а не лише в столиці.

«Київ Музик Фест» мав честь представляти творчість багатьох видатних композиторів України і світу, він став ареною для дебютів та поступового зростання української композиторської молоді, які за 30 років історії КМФ стали маститими майстрами. Тут неможливо охопити  величезний композиторський  масив будівничих українського музичного мистецтва, але всі ці славетні імена є золотим генофондом та майбутнім національної культури. Щоб пересвідчитися в цьому, досить лише звернутися до програм КМФ за 30 років, більшість з яких вміщено на сайті НСКУ, а надалі будуть надруковані українською та англійською мовою у одному виданні.

Оглядаючи пройдений КМФ тридцятирічнийрічний шлях, не можна не підкреслити його фундаторської ролі у створенні міцного базису для розвитку українського фестивального руху. КМФ став енергійним поштовхом, активним стимулятором та прецедентом для появи цілої низки міжнародних фестивалів України – за хронологією виникнення:  1991 – «Музичні прем’єри сезону» (з 1918 р. - «Київські музичні прем’єри»), «Харківські асамблеї»; 1992 – «Форум музики молодих»; 1995 – «Два дні й дві ночі нової музики» в Одесі; «Контрасти» у Львові. Кожний з цих фестивалів має своє обличчя, провідну ідею, власне, фестивальний концепт – сталий, стабільний протягом років, або еволюціонуючий, зі змінною, мігруючою домінантою основного мистецького завдання. Однак «Київ Музик Фест» назавжди залишиться першопроходцем, а бути першим – це безпрецедентне напруження сил, величезний труд, і врешті – місія. Місія виведення української національної культури на світові обрії.

Ми не знаємо, як розпорядиться час. Відомо, що прогнози – невдячна стезя. Але Перший український міжнародний знаходиться в постійному русі й творчому пошуку. І вслід за О.Олесем міг би проголосити: «Тільки той досягає мети, Хто іде. Тільки той, хто горить, Не згорає!».

  Тамара Невінчана,
доктор філософІЇ