НОВИНИ
Концерт-презентація спогадів про Станіслава Людкевича
(Вперше в Дрогобичі зустріч з дружиною українського композитора С.Людкевича)
"Станіслав Людкевич, один з найвидатніших
українських композиторів, прожив сто років великого життя,
присвяченого праці для народу, народних справ,
для піднесення національної культури"
/З.Штундер/
У березні 2011 року у актовій залі Дрогобицького державного педагогічного університету ім.І.Франка відбувся концерт-презентація видання "Спогади про Станіслава Людкевича". Редактором-упорядником цього ошатного, гарного, з великою любов'ю виконаного видання, є вдова композитора Зеновія Штундер, кандидат мистецтвознавства, професор, Лауреат премії ім.М.Лисенка.
На зустріч-презентацію завітали викладачі та студенти ДДПУ ім.І.Франка та музичного училища ім.Василя Барвінського, поцінувачі творчості митця, представники місцевої інтелігенції. Це справді непересічна подія у мистецькому житті нашого міста, адже вперше дрогобичани мали змогу спілкуватися з "живою легендою" (В.Грабовський) панею Зеновією Штундер, дослідницею творчості С.Людкевича, діяльність якого охоплює різножанрову композиторську творчість, музикознавство, фольклористику, музичну критику, працю музичного редактора, організатора національної музичної освіти у Західній Україні. Вперше презентація-концерт відбулася у 2011 року у Львові в затишній залі Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької.
Саме С.Людкевичу судилося ще на початку ХХ ст. стати першим фахівцем у галузі історичного та теоретичного музикознавства, автором першої на Україні музикознавчої дисертації. Понад 80 років він був у центрі музичної творчості, музично-громадського процесу. Майже жодна сфера культурного життя Галичини не залишена поза його увагою, його композиторська та музикознавча діяльність - це свого роду літопис музичного життя на західноукраїнських землях, в якому відображені всі напружені і складні процеси розвитку національного музичного мистецтва. Про це свідчить показний бібліографічний список його публікацій, що охоплює понад 300 позицій.
Науково-дослідницька та публіцистично-критична діяльність С.Людкевича тривала протягом усього життя (розпочавшись у 19 років). В центрі уваги композитора були питання організації українського музичного шкільництва, музичного виховання в загальноосвітніх школах, гімназіях, семінаріях, питання, пов'язані з вивченням різних галузей педагогічної науки, музичної критики, методики викладання музично-теоретичних дисциплін, які мають широке практичне застосування, питання взаємодії митця і суспільства, тема громадського обов'язку музиканта, питання національного стилю в музиці.
Його перу належать статті та матеріали загальноісторичного спрямування, присвячені висвітленню подій тогочасного музичного життя Західної України. Як слушно зазначає З.Штундер, в особі С.Людкевича Галичина мала насправді першого професіонального музичного критика. Його численні рецензії на видання, замітки, огляди - це більше ніж півстолітня хроніка українського музичного життя Галичини. Завдяки С.Людкевичу збереглося від забуття чимало імен, про які нині можна дізнатися лише з його рецензій. Це відгуки на концерти М.Масляка, В.Барвінського, В.Божейко, Б.Бережницького, М.Голинського та багатьох інших.
У презентованому виданні вміщено 24 спогади про С.Людкевича людей різного віку, уподобань, з різних міст і країн, його сучасників і послідовників, музикантів-співаків і диригентів, композиторів і педагогів, мистецтвознавців, журналістів. Але всі вони надзвичайно щирі, теплі, сповнені великої любові і шани до Митця. Це спогади про людину рідкісної доброти, чесності і скромності, це риси, притаманні справжній Людині, котра гідно пройшла накреслений долею довгий і тернистий шлях.
Це спогади співачок М.Сабат-Свірської та її сестри, драматичної актриси С. Федорцевої, О.Бандрівської, М.Байко, піаністки Н.Кміцикевич, а також І.Старосольського, сина близького товариша С.Людкевича, священика і скрипаля А.Цегельського, професора Чернівецького університету ім. Ю. Федьковича А.Кушніренка, професора Московської консерваторії, учня С.Людкевича В.Кікти. Цікаві спогади музикознавців, композиторів О. Залеського, О.Паламарчук, Я.Михальчишина, М.Білинської, І.Майчика, Л.Яросевич, Б.Фільц, О.Зелінського, а також і наших дрогобичан - Р.Сов'яка, С.Стельмащука. У спогадах В.Витвицького, М.Антоновича, авторів цікавих статей про митця, наведені факти, які ніхто з інших не згадував з тих часів. Цінними є спогади М.Колесси, композитора, диригента, одного з найкращих виконавців творів С.Людкевича, зокрема кантати-симфонії "Кавказ".
Окрасою видання є добірка ілюстрацій, зроблених в різні періоди життя С.Людкевича, його колег і друзів, учнів і поцінувачів, а також довідки про авторів спогадів.
Своїми спогадами, висловленими у Дрогобичі, пані Зеновія повертає у 1948-й рік, коли, будучи студенткою, познайомилась з С.Людкевичем, який очолював кафедру історії, теорії і композиції. По закінченні в 1953 році історико-теоретичного факультету Львівської консерваторії, а згодом - аспірантури при Київській консерваторії, в 1958-1973 рр. вона стає викладачем консерваторії та асистенткою композитора. Згадує ганебний факт свого звільнення у 1973р. з праці за видання збірки "С.Людкевич. Дослідження, статті, рецензії", редактором якої була З.Штундер. З 1955 року працює старшим науковим співробітником Меморіального музею Станіслава Людкевича, де зібрана бібліотека композитора, його музикознавчий та композиторський доробок, нотографія музичних творів.
З хвилюванням розповідає авторка і про те, що С.Людкевич був єдиним, хто виступив на захист арештованого режимом ректора консерваторії, композитора В.Барвінського. До речі, в збірці вміщено і спогади родича митця, лікаря Степана Барвінського під назвою "Станіслав Людкевич - людина легенди і дійсності".
Згадала укладачка і складну ситуацію, яка виникла з підготовленим нею збірником музикознавчих праць С.Людкевича у 1973 році. Цей збірник "С. Людкевич. Дослідження, статті, рецензії", опублікований видавництвом "Музична Україна" до 95-ї річниці від дня народження С.Людкевича, мав би стати "гордістю української музикознавчої думки". Але її визнано ідеологічно шкідливою і вилучено з обігу. У виданні 1976 року "С.Людкевич. Дослідження, статті" не тільки не було жодної ще не надрукованої праці, але й вилучено інші цінні матеріали, надруковані у 1973р., у деяких статтях зроблено цензурні скорочення. За це видання вчена була звільнена з консерваторії як "класовий ворог". Як зазначає З.Штундер, заступився за неї С.Людкевич, який переписав на неї все своє майно і архів, а згодом вони й одружилися. Найбільш авторитетним і повним виданням музикознавчих праць, статей, рецензій та виступів С.Людкевича стала титанічна праця З.Штундер, яка зуміла впорядкувати ретельно зібраний матеріал, зредагувати всю музикознавчу, публіцистичну спадщину митця, зуміла повернути до наукового обігу чимало матеріалу, який міг бути назавжди втраченим. Це було четверте за останні роки двотомне видання музикознавчих, фольклористичних праць С.Людкевича "С.Людкевич. Дослідження, статті, рецензії, виступи" (1999р., 2000р.). Цінним доробком пані Зеновії стала двотомна монографія "Станіслав Людкевич. Життя і творчість, 1879-1939 роки", які вийшли друком у 2005 та 2009 роках. Ці видання - результат багаторічної копіткої пошуково-наукової праці музикознавця, данина значимості його творчої діяльності у збагаченні і розвитку української музичної культури.
Вслухаючись у спогади пані Зеновії, десь подумки дивуєшся, як в такій скромній, тендітній жінці стільки енергії, ентузіазму, бажання зберегти й упорядкувати для нас живих і майбутніх поколінь мистецький доробок С.Людкевича, зібрати спогади різних людей, "переважно музикантів, його учнів, викладачів шкіл і консерваторії", адже, щоб упорядкувати й видати такі праці, потрібно зібрати, опрацювати величезні гори матеріалу.
Нікого вже не залишилося ні з родини Людкевичів, ні з родини Штундер. І вже понад 30 років самотньо по смерті С.Людкевича вона живе в будинку-музеї композитора, опікуючись і зберігаючи саме близьке і рідне, цінний скарб української мистецької історії. Її книга спогадів - це спогади про Людину та Митця, який ще при житті завоював авторитет і популярність, любов і визнання, чиє ім'я нерозривно пов'язане зі Львовом, Галичиною, Україною.
Справжнім подарунком для дрогобичан був концерт з вокальних творів композитора в інструментальному аранжуванні у виконанні викладачів ЛДМУ ім.С.Людкевича, ЛНМА ім.М.Лисенка, ЛССМШ ім.С.Крушельницької: Тараса Менцінського (віолончель), Олесі Менцінської (скрипка), Наталії Кульчицької (скрипка), Оксани Бень (фортепіано), Олега Довгаля (най, сопілка), Зоряни Юзюк (фортепіано), яка була ініціатором цього проекту. Серед інших були виконані твори С.Людкевича "Тайна", "Ой співаночки мої", "Марусенька по саду ходила" (най в супроводі фортепіано); "Гагілка" (у перекладі для фортепіано в 4 руки); "Голосіння", "Чабарашка" (скрипка); "Спи, дитинко моя" (віолончель і фортепіано). Завершила програму "Українська баркарола" у виконанні всіх учасників концерту. Інтерпретація творів С.Людкевича була бездоганною, програма виконана щиро, без фальші, яким був і залишається чесним, безкомпромісним у своїй творчості С.П.Людкевич.
З.Штундер, ще раз щиро дякуючи за цікаве спілкування, висловила велику подяку голові Дрогобицької організації Спілки композиторів України, музикознавцю, викладачу-методисту Дрогобицького державного музичного училища ім.В.Барвінського Володимиру Грабовському за ініціативу та організацію цієї зустрічі, як і інших мистецьких заходів у нашому місті.