НОВИНИ
УКРАЇНСЬКІ КОМПОЗИТОРИ НА КУЛЬТУРНОМУ ФРОНТІ
(лютий 2024)
Українська сучасна музика різних жанрів у важкий військовий час продовжує виконувати свою патріотичну місію, залучаючи до скарбів національного мистецтва все ширші верстви слухачів як в Україні, так і за її межами. Вона звучить у багатьох концертних програмах на рівні з світовою класикою, що лише підкреслює її художню досконалість.
Так, 16 лютого 2024 у концерті Академічного симфонічного оркестру Національної філармонії України, насолоджуючись Скрипковим концертом Шумана (солістка Варвара Васильєва) та Органною симфонією Сен-Санса, публіка також мала можливість поринути у нашу стародавню історію – прозвучала Сюїта з балету Євгена Станковича «Княгиня Ольга». Це перший з шести балетів композитора, в якому він яскраво заявив про свої національні пріоритети і постав не лише як симфоніст, а й блискучий театральний майстер з неповторним відчуттям особливої образності та специфіки сцени. Добре це відчув і максимально виразно втілив універсальний, симфонічний і театральний, диригент Микола Дядюра. Вимоглива київська публіка високо оцінила це виконання.
А у Львові 18 лютого 2024 в Органному залі відбулася помітна мистецька подія – світова прем’єра симфонії №3 Золтана Алмаші під назвою «Переможна» . Це музика про те, що відбувається з нами саме зараз, про втрачене мирне життя, про трагічні відчуття і сприйняття моторошних реалій війни. Але також про надію і віру, яка, незважаючи ні на що, живе в людині і спонукає побороти страх та жахіття. Як зазначено у коментарях , «три частини симфонії поступово ведуть слухачів від ноктюрна мирної ночі, через драматизм атак і вибухів, до пафосу українського спротиву і ствердження головної думки твору, що ми переможемо». Символічно, що симфонію виконав з великою емоційною силою Луганський філармонійний оркестр, який рятуючись від окупантів, нині працює у Львові, постійно популяризуючи українську сучасну музику. Радіо Культура у творчій співпраці з Львівським Органним залом зафіксували цю мистецьку акцію, завдяки чому вона стане відомою всій країні.
24 лютого 2022 року – трагічний день в історії України, день, коли почалося повномасштабне вторгнення держави-терориста на нашу землю. Все, що відбувалося в Україні в цей день рівно через два роки, проходило під знаком вічної пам’яті про тих, кого втратила наша країна у цій страшній війні. 24 лютого 2024 року у Національній філармонії України у партнерстві з Паризькою філармонією пройшов пам’ятний концерт «Україна незламна», в якому звучала сучасна українська та французька музика. Це була спільна акцією двох наших країн проти варварства війни на захист вічних людських цінностей, символ нашої національної незламності і надзвичайної внутрішньої сили українського мистецтва, що живе і розвивається попри все. Особливим акцентом концертної програми, підготовленої Симфонічним оркестром Національної філармонії України під орудою диригента Сергія Голубничого, став геніальний, вершинний твір Євгена Станковича – Другий скрипковий концерт в унікальному виконанні Дмитра Ткаченка. Трагедійна сповідальність, глибинна емоційність почуттів і разом з тим нескорена сила духу, притаманні цьому розгорнутому музичному полотну, захопили слухачів настільки, що весь зал просто застиг у єдиному всеохоплюючому переживанні. І дуже органічним, реквіємним продовженням прозвучав наступний твір програми – «Bucha. Lacrimosa» Вікторії Польової як оплакування, як виражена в музиці світла вічна пам’ять тим, кого закатували російські нелюди в передмісті Києва Бучі в березні 2022 року. Завершуючий концерт твір «На вістрі бурі» сучасної французької композиторки Камій Пепан за контрастом вніс свою бурхливу хвилю емоцій, що надиво влучно зрезонувала з загальним настроєм програми і наче підкреслила всеосяжну актуальність зазначеної проблематики, незалежно від країн і народів. Важливо, що подія, підтримана Посольством Французької Республіки та Французьким Інститутом в Україні, стала доступною французьким слухачам і, безперечно, сприяла розвитку культурних контактів між нашими країнами.
Виключно музиці сучасних українських композиторів був присвячений концерт, що відбувся в Національній філармонії України на наступний день 25 лютого 2024. Він отримав назву за твором «Колискові очерету» Ірини Алексійчук. На цей раз свою відданість українській музиці продемонстрували два виконавських колективи – Національний президентський оркестр під орудою Максима Гусака та Народна академічна хорова капела імені П.Чубинського(художній керівник і диригент – Дмитро Радик). Прозвучали твори: Юрія Алжнєва – «Невимовне» для хору та струнного оркестру; В.Зубицького – «Лірична сповідь» та «Моя Україна»; Світлани Острової – кантата «Безсмертя» на вірші М.Боровка. Виразною кульмінацією концерту вважаємо Кантату-містерію «Колискові очерету» для солістів, мішаного хору та симфонічного оркестру на вірші Олени Степаненко – один з найдовершеніших творів композиторки Ірини Алексійчук, за який вона була відзначена Мистецькою премією «Київ».
Національна спілка композиторів України продовжує серію концертів, присвячених композиторським школам видатних українських сучасних композиторів. Попереднім був проєкт «Геннадій Ляшенко та його учні», а нині це концерт «Євген Станкович та його учні», який пройшов 28 лютого 2024 в Концертному залі НСКУ. Були представлені різножанрові камерні твори чотирьох вихованців нашого знаменитого метра, тих, кому пощастило навчатися в нього в різний час і для кого він Вчитель з великої літери назавжди. Вийшло так, що програма склалася за хронологічним принципом – від наймолодшого, ще студента, Євгенія Іоненка, через покоління трохи більше 30-ти – Сальмі Партицької та Всеволода Сіренка до вельми досвідченого, у розквіті творчих сил Золтана Алмаші і, врешті, самого Євгена Станковича, твір якого завершив імпрезу.
Євгеній Іоненко (Соната) та Сальмі Партицька («Last April» та «Ноктюрн-спогад») власноруч продемонстрували свої фортепіанні твори, в яких в першому випадку публіка відзначила неокласичні тенденції, збагачені контрастними джазовими вкрапленнями, а в другому – сучасне тонке прочитання найкращих традицій українського романтизму. Вс.Сіренко також не оминув фортепіанний жанр (вишукано картинні «Кола, що розходяться по воді» та лірична «Постлюдія» у виконанні Андрія Фоміна). Але найяскравішим серед показаних ним творів став вокальний цикл «Батьківщина – небес забуття» з його багатозначним лірико-драматичним змістом та підкресленою емоційною відкритістю. Цикл дуже виразно виконали Єлизавета Цапок (сопрано) та Тетяна Корольова (фортепіано). Творчі задуми композитора та віолончеліста З.Алмаші завжди вирізняються несподіваністю, неординарністю. Ось і в цьому концерті його Сюїта №2 «Незіграні soli», за коментарем автора, - це «чисто прикладна музика, яка має принести користь тут і зараз». Вона складається з 8-ми лаконічних частин, кожна з яких включає прелюдію та цитату з відомих віолончельних творів українських композиторів. Це одночасно і тест на обізнаність, і популяризація української музики, і вираження власного ставлення до улюблених творів колег-композиторів. Програму концерту завершували «Танці на квітах» – quasi-соната №2 для флейти і фортепіано Євгена Станковича – дивовижна музика неймовірної краси з неповторним мелодизмом, притаманним композитору. Це одна з найулюбленіших композицій Є.Станковича, що існує ще у версії для флейти і камерного оркестру і завжди викликає захват його шанувальників. Відзначимо еталонне виконання Дмитра Кузьміна (флейта) та Дмитра Таванця (фортепіано), яке максимально відповідало художньому рівню цього унікального твору. Спілка композиторів планує і подальшому продовжувати цю серію концертів, які користуються таким величезним успіхом у слухачів.
Не можемо не згадати концерти у Vere Music Hub, присвячені саме українським композиторам. Один з найпомітніших таких вечорів зібрав своїх шанувальників в останній день зими 29 лютого 2024 і був присвячений видатній особистості українського романтика першої половини ХХ ст. Віктора Косенка. Виконавці – молоді, але вже добре відомі публіці, музиканти, лауреати міжнародних конкурсів Гліб Сасько (віолончель) та Марія Клименко (фортепіано). Розпочався концерт саме фортепіанною музикою композитора – окремими танцями із знаменитого циклу «11 етюдів у формі старовинних танців». Як відомо, ці п’єси, які часто зовсім не подібні на етюди в розхожому розумінні цього поняття, тим не менше надзвичайно складні для виконання і в технічному, і в образному плані. Марія Клименко вельми невимушено подолала всі складності, і насамперед це стосується грандіозної Пасакалії соль мінор, що прозвучала в її виконанні могутньо, пафосно і з симфонічним розмахом. В другій частині концерту звучав рідко виконуваний твір В.Косенка – Соната для віолончелі та фортепіано ре мінор, можливо, квінтесенція українського романтизму за розмахом задуму і гострою драматичністю звучання. Згадаємо, що час його написання 1923 рік і до цього моменту в житті композитора відбулося багато буремних подій. Віолончеліст Гліб Сасько зумів це глибоко відчути і втілити у своєму виконавському прочитанні – і у темпераментному, віртуозному каскаді І (Moderato) та, особливо ІІІ (Allegro con fuoco) частин, і у винятково проникливій, сповненій особливого щему, ІІ частині (Andante con moto). Ансамблевість виконання, відчуття музикантами один одного були бездоганні. Публіка влаштувала виконавцям заслужену овацію.
На самому початку березня повернувся з лютневих гастролей по США Національний симфонічний оркестр України на чолі з художнім керівником і головним диригентом Володимиром Сіренком. Протягом 9-29 лютого Оркестр дав 11 концертів у 8-ми штатах США. Всі концерти пройшли з великим успіхом і незмінними аншлагами. Оркестр з блиском виконував світову класику – Гайдна, Шумана, Брамса, Сен-Санса, Дворжака та ін. Українська класична спадщина була представлена двома знаковими іменами – Максима Березовського (Перша українська симфонія до мажор) та Дмитра Бортнянського (Концертна симфонія сі-бемоль мажор). Дуже важливо, що ці композитори позиціонувалися як представники саме української ( а не російської) музики, як невід’ємна частина нашої національної культури ХУІІІ ст. Жаль лише, що на цей раз в програмах американського турне не були передбачені твори сучасних українських композиторів. Сподіваємося, американські замовники-організатори наступного разу врахують цей момент.
Т.Н.