ПРЕСА ( ФЕСТИВАЛЬ "ДВА ДНІ-ДВІ НОЧІ")

Леся Олійник

НОВІ ГРАНІ НОВОЇ МУЗИКИ

        
В Одесі завершився 14-ий щорічний Міжнародний фестиваль сучасного мистецтва „Два дні і дві ночі нової музики”. Цей форум не має аналогів у світі: довкола музики він поєднує різноманітні види мистецтва, а знайдений формат – два (з перервою) 12-годинних музичні нон-стопи – дозволяє зануритися у простір новітнього світового мистецтва. Фестиваль створений як коопродукція німецького музиканта, професора Фрайбурзького музичного університету, а віднині почесного професора Одеської музичної академії, Б. Вульфа (президент Фестивалю) та українською композиторкою К.Цепколенко (артистичний директор), незмінним директором є Олександр Перепелиця. Фестиваль в Одесі увійшов у число найбільш відомих світових форумів сучасної музики. Щоквітня сюди прибувають музиканти з усього світу. Цього року зібралися митці з понад 20 країн світу – від Чілі до Японії.

        Будь-який фестиваль, – зазначив якось А.Шнітке, – виставляє рахунок композиторам і підводить підсумок сучасній культурі. 14 років поспіль Фестиваль ”Два дні і дві ночі нової музики” теж підводить підсумок музичній культурі України. Якщо зважити на те, що хронологічно він існує з часом творення нової держави, можна сказати, Одеський форум є одним із творців нової культури України.                    

        Як і завжди, у програмі Фестивалю звучала „класика” авангарду. Свого часу „стохастична” система Я.Ксенакіса, як і мінімалізм Ф.Гласа, електронні студії М.Кагеля чи „музика випадковості” Дж.Кейджа вважалися зухвалими експериментами, що руйнують основи музики. Нині в інтерпретації їх творів змагаються кращі виконавці, виявляючи в них витонченість звучань і вібруючі ритми музичних світів. Саме так сприймалося виконання „Проявів” Дж.Крамба ансамблем „Les eclats du son” і „Звукові вовчки” М.Кагеля дуетом В.Кавнцнер-У.Муртфельд (обидва ансамблі – з Німеччини). Водночас, ця музика нагадує про небезпеку пересічного стандарту і штампування вже знайденого. Як і на кожному фестивалі, в Одесі теж подеколи звучали „усереднені” професійні композиції, які наче зійшли з конвейеру „made in Europa”. У цьому відношенні, набагато цікавішими і живими виглядали твори, позначені, насамперед, талантом і освітлені променями національної культури. Лише кілька прикладів: „Canticum” для камерного оркестру Г.Гаврилець, „Сумної дримби звуки” для віолончелі та камерного оркестру Є.Станковича, „Соната пірамід” (фортепіанний квінтет) і „Краплі  дощу” для бірбіне, скрипки та фортепіано В.Германавічюса, „Ностальгія” для віолончелі З.Алмаші.

        
„Нова музика” в Одесі відкриває невідому нам фольклорну творчість. Унікальне звучання, зокрема, монгольського народного співу, що має назву „уртійн-ду” продемонструвала С.Бадамхорол, яка привабила, до того ж екзотичним, як для європейців, вбранням. Незвичною, отже новою, музикою став і азербайджанський мугам у виконанні Ф.Аллахверді на народному інструменті тарі. Уперше в Одесі звучав японський інструмент дзінасі-сякухаті (на зразок довгої сопілки із товстого бамбука): твори для нього продемонструвала виконавиця з Японії Кіку Дей.

         
На Фестивалі можна було почути й нові барви української бандури  („Медитація” Др.Косолича, „Барви” і „Заклик самотньої жар-птиці” для бандури та електроніки Ю.Гомельської). Пошуки нових  шляхів розвитку народного інструменту почав понад 15 років нині відомий музикант Роман Гриньків. Як показав останній Фестиваль, сучасний підхід до бандури поширюється і серед композиторів, і серед виконавців.

        
Нові звучання, нові грані відкриваються сьогодні і в людському голосі. Як самотній всесвіт звучали „Співочари” для сопрано італійського композитора Дж.Шельсі: заворожливий голос М.Шуппе (Швейцарія) діяв наче співоча магія. Відкриттям Фестивалю став перкусіоніст і композитор із Швейцарії Ф.Гаузер. Його музично-театральний моноспектакль сприймався як філософська притча, як  шаманське дійство. На 40 хвилин музикант заворожив своєю особистістю і занурив слухачів у потужне енергетичне поле, вражаючи до того ж феноменальною віртуозністю. Музика ритму, майже фізичне відчуття звуків барабану перетворили інструмент на живий організм, що спілкується з людиною (композиція має назву „Барабан і чоловік”).

        
У музичному просторі Фестивалю ударним інструментам відведено особливе місце. (До слова, перкусії завжди знаходились у першому ряду авнгардної музики). Саме ними відкривається й завершується музичний форум в Одесі, та відбувається фейерверк і справжній фест ритмо-звуків: тут можна почути „Музику для дерев’яних брусків” (твір С.Райха), звучання темпл-блоків, коробочок, різних, здавалося б, немузичних предметів. В Одесі звучанням ритмів орудує президент Фестивалю, композитор і диригент Б.Вульф, який є фахівцем у цій галузі: він керує Фрайбурзьким ансамблем перкусій, викладає гру на ударних у різних країнах. Тож в Одесі  грають чудові ансамблі: ансамбль студентів Фрайбурзького музичного університету, гурт з Лугано (Швейцарія), „So Percussion” (США). Окрему сторінку фестивальних програм складає електронна музика: в Україні вона впевнено входить і у музичні навчальні заклади. Її лідером є композитор і педагог Алла Загайкевич. Як і завжди, Фестиваль дивував незвичним звучаннями і видовищами: присутня молодь, наприклад, була в захваті від перформенсу Ем.Сежурне „Чи не маєте ви вогню?” для вогників – блимання у темноті полум’я запальничок. Гаряче були також сприйняті твори для тромбону В.Рунчака.

        
Щороку Фестиваль молодшає і своїми учасниками, і слухачами. Він відкриває нові імена композиторів і виконавців. Серед молодих фестивальних ансамблів цього року провідними стали Ансамбль Senza Sforzando під орудою О.Перепелиці-молодшого та Ансамбль „Quarta +”, який виконав Реквієм-квартет для флейти, скрипки віолончелі та магнітострічки з автентичною музикою молодого українського композитора Є.Петриченка. 

        
Усі 14 років організатори „Двох днів і двох ночей” шукають форми його фінансового існування. Адже, Фестиваль виник як міжнародний авторський проект: його проведенню сприяли міжнародні дипломатичні й мистецькі представництва. Згодом опіку над Фестивалем узяла на себе держава – Міністерство культури і туризму, Одеська обласна Рада, Одеська обласна держадміністрація, Одеська міська Рада, а також Національна Спілка композиторів України, яка, до того ж, співпрацює як музичний партнер: уся представлена на Фестивалі українська музика є, по суті, продуктом Національної творчої організації. Виконавську основу Фестивалю забезпечують музиканти міста, де він проводиться: Одеська державна музична академія ім.А.В.Нежданової, Одеська обласна філармонія, ансамблі з різних міст України. Зокрема, у виконанні Національного одеського філармонійного оркестру під орудою Хобарта Ерла чудово прозвучала „Весна священна” І.Стравинського. Постійну участь у Фестивалі від року його заснування бере музичний колектив Ансамбль „Гармонії світу”, який є сьогодні одним з провідних в Україні у царині сучасної музики. Виконавський рівень Одеси продовжує традиційно тримати високу планку. Камерний оркестр Одеської філармонії під орудою І.Шаврука презентує світову музичну панораму, в якій крупним планом показана українська музика. Один з провідних сьогодні виконавців на баяні, Іван Єргієв і його сімейний ансамбль теж працюють в Одесі. Музику Шостаковича і твір О.Козаренка представив ансамбль Лідії, Остапа і Ольги Шутків та О.Козаренка.  

      
Знайдені Фестивалем нові для української музики форми існування музики сприяли виходу її на світові обрії. Саме в Одесі виникла Міжнародна громадська організація Асоціація Нова Музика, яка, власне, і проводить Фестиваль. Чимало музикантів тепер  самі шукають можливість приїхати на розкручений Одеський форум. Згадуваний вже Ф.Гаузер сам виявив бажання взяти в ньому участь і знайшов на це фінансування. Фортепіанний дует Kairos Д. Копелман-Рут Невіл (США) виграли Фулбрайтівську стипендію для піврічного викладання в Одеському педінституті та участі у Фестивалі. Як і завжди, Одеському форуму допомагають міжнародні культурні фундації. Зокрема, завдяки Польському Інституту в Києві, на Фестивалі була представлена сучасна музика для скрипки та магнітострічки у виконанні молодої талановитої скрипальки А.Зєлінської. На запрошення Баварського Дому Одеси прибув дует В.Кавнцнер-Ульріх Муртфельд, який серед інших, зіграв також твір українського композитора І.Тараненка. Виступ Ансамблю „Континуум Нью-Йорк” став можливим, завдяки одержаному гранту від фундації The Trust for Mutual Understanding. Соліст цього ансамблю виконав також твір українського композитора О.Щетинського. За підтримки Посольства Держави Ізраїль в Україні, Центру єврейської культури та творчості (США) відбувся концерт пам’яті композитора Й.Дорфмана, який музиканти присвятили 60-річчю заснування держави Ізраїль.

       
Практика виконання зарубіжними виконавцями української музики (на їх замовлення, до речі, українські композитори пишуть свої твори) існує теж завдяки фестивалям. Скажімо, Грифонтріо з Канади, який постійно грає музику Є.Станковича, В.Сильвестрова, в Одесі виконав також твір Богдани Фроляк „Lamento”. (Канадські музиканти замовили українській композиторці написати музику пам’яті жертв Голодомору).

      
Список тих, хто фінансово підтримує Фестиваль, помітно збільшився. До нього додалися одеські бізнесмени, переважно молоді. Фестиваль навіть  заснував відзнаку – „Кращий бізнесмен – меценат сучасного мистецтва”. Ними стали А.Азаров, який очолює власний благодійний фонд, голова благодійної організації „Бути добру” А.Голубов,  директор фінансової компанії ПростоФінанс М.Рей. 

        
Цього року Фестиваль залишив стіни колишнього кінотеатру і проходив у приміщенні Одеської обласної філармонії: концерти відбувалися на Гранд-сцені і фойє. Звичайно, музикантам, як і слухачам, вихованим Фестивалем у напів-клубному форматі, доведеться ще опановувати новий для нього простір. Але навіть перша спроба показала, що великий (на тисячу місць) зал Фестиваль у майбутньому здатний наповнити зацікавленими слухачами і стати символом виходу нової культури України на велику сцену.     

       
14-ий Фестиваль „Два дні і дві ночі нової музики” завершувався, як і завжди, перкусійним „прощай”. В Епілозі прозвучав твір американського композитора Ф.Ржевського, що має назву „Будьмо разом”: під музику перкусій звучав текст, складений в Буенос-Айресі 25 років тому, в перший рік після повалення воєнної диктатури. Це був лист смертника, написаний ним напередодні страти. У ньому він закликав людей бути людяними і цінувати єдине у кожного життя. Завершувався лист словами „Будьмо разом!”.

        
Цими словами Фестиваль звертається до всіх: – об’єднаймося навколо музики, довкола мистецтва! 

Фото - Олександр Перепелиця

Газета "День", 7 травня 2008, № 80