НОВИНИ
В Одесі відбувся ХХІ міжнародний фестиваль «Два дні і дві ночі нової музики». Цей щорічний мистецький форум є одним із найвідоміших світових майданчиків для презентації сучасної музичної творчості. В організаторів не виникало навіть сумніву щодо доцільності проведення Фестивалю в такий складний для України час. Тим більш загострено сприймався його успіх, який цьогоріч мав свої особливості.
Знаменно, що успіх Фестивалю, який досяг за європейським віковим виміром свого повноліття, забезпечила, насамперед, нова музика України, хоча впродовж «Двох днів і двох ночей» було представлено сучасну творчість 22 країн. До того ж, деякі з них презентовано вперше. Зокрема, музика Балкан доповнилася в Одесі опусом композитора з Косово Башкіма Шеху. Нагадаю, що перші кроки Фестивалю починалися з бурхливого потоку сучасної творчості зарубіжних країн: давалася взнаки тотальна інформаційна ізоляція попередніх десятиліть. З роками підростала творча молодь України, яка почала успішно конкурувати зі своїми іноземними колегами, в партитурі Фестивалю її голоси набирали все більш відчутного звучання, і українська музика впевнено входила в контекст світового сучасного мистецтва.
Більшість з усіх представлених в Одесі творів охоплювали музичний простір останнього 25-ліття. При цьому було віддано належне класикам авангардизму, серед яких Карлгайнц Штокгаузен (Німеччина), П̕єр Булез, Трістан Мюрай (Франція), Янніс Ксенакіс (Греція), Тору Такіміцу (Японія), Арво Пярт (Естонія). Але «гілка першості» новаторської музики, створеної саме в останні роки ХХІ сторіччя, дісталася композиторам України. Можливо, позначилась і нинішня ситуація, адже деякі з творців сучасної музики не ризикнули прибути на цьогорічний Фестиваль. Тим більшої поваги заслуговують його вірні друзі, насамперед, Перкусійний ансамбль Фрайбурзького музичного університету (Німеччина), на чолі з Бернгардом Вульфом, який є президентом Фестивалю «Два дні і дві ночі», скрипалька та композиторка Габріелла Бруннер, гітарист Матс Шайдеггер, дует скрипалів: Анна Савицька і Якуб Дзялак (Швейцарія).
У рік свого повноліття Одеський форум показав нову музику України композиторів різних поколінь. Несподіванкою на Фестивалі стало виконання твору невідомого автора початку ХХ століття (Дует для скрипки і віолончелі), рукопис якого знайдено у Львові і який виявився класичним зразком модерного мистецтва того часу. Старше покоління нової музики України було представлене в Одесі творами Володимира Рунчака, Ігоря Щербакова, Сергія Пілютикова, Людмили Юріної, Юлії Гомельської, Людмили Самодаєвої, Альони Томльонової і незмінного артистичного директора Фестивалю — Кармелли Цепколенко, яка відзначила цьогоріч свій ювілей. Прем'єри їх нових опусів засвідчили не лише великий професійний досвід, а й подальші пошуки нових обріїв сучасної музики. Зокрема, твір одного з найстарших представників української музики, Євгена Станковича “Лабіринт”, що його виконав Перкусійний ансамбль Фрайбурзького музичного університету, так само, як і прем̕єри нових творів Кармелли Цепколенко («Соло-соліссімо» для гітариста Матса Шайдеггера) і Сергія Пілютикова (“Сварка” для скрипки і фортепіано) увійшли в коло фестивальних подій. Музика середнього композиторського покоління теж складає потужний пласт творчості ХХІ століття: на Фестивалі його представили яскраві опуси Олега Безбородька, Богдана Кривопуста і Золтана Алмаші. “Пісні цвітіння” для скрипки і віолончелі Золтана Алмаші, партію якої виконав сам автор — блискучий віолончеліст, вразили несподіваними образами і новаторським формотворенням.
І все ж, особливістю ХХІ Фестивалю стала презентація нового творчого покоління, багато з представників якого є учнями згадуваних вище композиторів. Написані вже в цьому році, твори Любави Сидоренко і Наталі Черній, Олексія Сурових і Віталія Кияниці, Івана Пахоти і Андрія Мерхеля показують пошуки подальших перспектив новітньої української музики, розширення її виразових і тембральних меж. Для цього творча молодь часом звертається до поєднання найсучасніших засобів і невідомих нам народних та класичних інструментів, як наприклад, опуси Олексія Сурових для електроніки і древньої індійської флейти бандурі, або ж «Desires» для 2-х скрипок та електроніки Любави Сидоренко.
Спеціальним проектом Одеського форуму став концерт студентів України, лауреатів композиторських конкурсів, який об̕єднав молодь Києва, Одеси, Львова і Харкова. Твори невідомих поки що Андрія Малініча, Назара Скрипки, Анни Стоянової, Миколи Хшановського, Олександра Костова, Сергія Леонтьєва, які написані в останні два роки, справді можна назвати «поглядом у майбутнє». Деякі з них стали певним викликом навіть для спокушеного сучасною музикою слухача. Зокрема, «Останній монолог Мавки» за драмою Лесі Українки для екстрим-вокалу (!) та приготованого фортепіано Олександра Костова, який відтворили Марія Дяченко і Роман Стець, епатували агресивним звуковим образом, цілковито протилежним романтичній літературній героїні.
Або ноу-хау одного з найвідоміших медіа-артистів України Георгія Потопальського (артистичне ім̕я Ujif_notfound) — його Імпровізація для електроніки та гуджена (китайський варіант цитри): діями пальців і долонь, які нагадують диригентські рухи, автор створював на електроніці розмаїття звукових амплітуд. В імпровізації з гудженом виникали заворожливі звукові образи. Майстриня гри на ньому, Дінг Лі Мінь (Китай) відкрила для слухачів звучання цього дивовижного щипкового інструменту. Для гуджена та електроніки написали свої опуси також Сергій Леонтьєв і Алла Загайкевич, яка є зачинателькою електронної музики в Україні. Відкриттям на Фестивалі стала також традиційна китайська музика для перкусій у виконанні музикантів з Китаю (Тайвань), а також гра на маримбі Нанае Кубо (Японія).
Нову музику Польщі, Канади, Німеччини, Ізраїлю, України презентували на Фестивалі молоді виконавці — Ансамбль «Sed Contra» (Київ) та одеський ансамбль «Senza Sforzando» (артистичний директор і диригент Олександр Перепелиця), який став одним з провідних в Україні виконавців нової музики та піаністка Марина Мохрякова: вона супроводжувала ремейк з кінострічок Хічкока («Студії Хічкока» для фортепіано та гліч-відео-аудіозапису канадської композиторки Ніколь Лізе). Синтез мистецтв є важливою складовою «Двох днів і двох ночей»: — фільм, живопис, танець, театр об̕єднуються на Фестивалі, аби створити феєрію нового культурного простору. Одним із таких дійств стало виконання твору чілійського композитора Боріса Альвардо «Замежжя» для танцівниці та ансамблю. Ансамбль «Senza Sforzando», до якого долучився перкусіоніст Даніель Фернандо Кастро (Еквадор) та Тетяна Пирогова створили своєрідний камерний театр інструментальної музики, перкусії, пантоміми і танцю.
Виконанням української сучасної музики на Одеському фестивалі маститими зарубіжними фахівцями вже не здивуєш, але інтерпретація ними студентських творів викликає справжнє захоплення. Окрім згаданої Дінг Лі Мінь, до опусу української студентки, харків̕янки Віри Ібрямової звернулась відомий майстер сучасної музики Габріелла Бруннер. ЇЇ творчий автопортрет як скрипальки і композиторки став одним з подій «Двох днів і двох ночей». До Соло-Соліссімо (жанровий винахід Фестивалю) Габріелли Бруннер додалися також сольні імпрези яскравих представників сучасної музики — віолончеліста Фрідріха Гавверкі (Німеччина) та швейцарського гітариста Матса Шайдеггера, які ввели традиційні інструменти в лоно новаторської творчості. «Мікро-спектральні ігри» Матса Шайдеггера відкрили музику композиторів Джона Зорна (США), Браяна Фернігова (Велика Британія), Даніеля Вайсберга і Ксавьє Даєра (Швейцарія), а Фрідріх Гавверкі представив твори своїх співвітчизників.
Високий рейтинг фестивалю «Два дні і дві ночі» підтверджує вельми показовий факт: майже всі іноземні музиканти самі знайшли фінансування для участі в своїй батьківщині. На превеликий жаль, попередні інвестиції у Фестиваль посольств, культурних центрів і зарубіжних представництв в Україні припинилися. «Вірним» Одеському форуму залишився лише Німецький культурний центр Баварський дім (Одеса). По суті, проведення ХХІ Фестивалю відбулося завдяки підтримки Одеської облдержадміністрації, Одеської міської ради, а також представникам так званого малого бізнесу, які виявилися справжніми патріотами свого міста і культури.
Але головними інвесторами унікального Фестивалю залишаються самі музиканти, творці нового мистецтва. «Митці — це ті, хто зберігає творчий дух і фантазію у нашому світі, аби вижити в ньому», — сказав у своєму зверненні професор Бернгард Вульф. «Ми гостро і болісно відчуваємо брак творчого духу і фантазії особливо тоді, коли їх підміняють насиллям. Україна сьогодні зіткнулась з дуже складною ситуацією. Як президент Фестивалю я щасливий вітати всіх учасників і гостей, які приїхали здалеку, щоб виразити свою солідарність і свою підтримку українському народу».
Леся Олійник
Одеса-Київ
Фото - Олександр Перепелиця
Див. ще:
Мария ГУДЫМА. "Дорогой Фюфю", немой вопрос по поводу Майдана и реверанс Хичкоку - в Одессе отшумели "Два дня и две ночи новой музыки"
http://timer-odessa.net/neformat/dva_dnya_i_dve_nochi_novoy_muziki_333.html
ФОТО Олександра О. ПЕРЕПЕЛИЦІ
з фестивалю "ДВА ДНІ І ДВІ НОЧІ НОВОЇ МУЗИКИ" 2015