НОВИНИ

Незважаючи на серйозні природні (вулканічні), транспортні та фінансові катаклізми 23 - 25 квітня в Одесі все ж таки  відбувся черговий, шістнадцятий, фестиваль "Два дні і дві ночі нової музики". Цього року він був більш скромний і компактний, однак достойний за мистецьким рівнем і незмінною прихильністю до нових ідей. 

Якщо характеризувати його максимально лапідарно, то нинішній фестиваль можна назвати "Тріумфом перкусії", оскільки левова частка програм була побудована на повністю перкусійних композиціях або на творах з питомою вагою ударних інструментів. Виконавський фундамент цих концертів - Ансамбль перкусійників Фрайбургського музичного університету та Ансамбль перкусії з Любека (Німеччина). Високий пілотаж цих музикантів відомий по минулих фестивалях. Як завжди, основний натхненник і творчий ідеолог - Президент фестиваля Бернгард Вульф. 

Ексклюзив цьогорічного фестивалю - уклін класикам авангарду Едгару Варезу та Янісу Ксенакісу. Виконувалися варезівська "Іонізація", створена у 1931 році, від якої власне все і пішло у світі перкусійного авангарду, а відкрився фестиваль версією "Rebonds" Ксенакіса (в Україні твір прозвучав вперше). 

Приємно, що на такому "ударному" в усіх сенсах фоні не загубився український композитор Володимир Рунчак з його ефектним, з національними алюзіями, Фольк-концертом №2, вправно виконаним "любечанами". Серед сольних виступів перкусіоністів своєю майстерністю перевершив усіх молодий музикант, "фрайбуржець" Юліан Беллі, що, серед іншого, фантастично виконав "Інтер"єр 1" для перкусії соло маститого Гельмута Лахенмана. Неможливо було повірити, якщо б не бачити власними очима, що таку ультраскладну одинадцятихвилинну композицію на безлічі ударних, які щільно оточили виконавця з усіх боків, Юліан виконував повністю напам"ять.

Важлива роль у нинішньому фестивалі була відведена "Ансамблю нової музики Цюріх", який щойно відзначив своє 25-річчя. Музикантам ансамблю на чолі з арт-директором А.Бреннером прийшла щаслива ідея відзначити свій ювілей замовленням однохвилинних композицій авторам, з якими протягом своєї історії вони підтримували найбільш тісні контакти. Цей проект і був продемонстрований в Одесі та виявився дуже цікавим - відібрані Ансамблем мініатюрні п"єси стали своєрідними миттєвими портретами авторів, які змогли втілити свою індивідуальність на такій короткій часовій дистанції.

Залишаючи поза дужками патріотичні амбіції, об"єктивно слід порадіти за українських композиторів, які це зробили більш довершенно і філігранно, ніж інші. Маю на увазі К.Цепколенко (Ensemble-Momento), С.Пілютикова (Phalange), Ю.Іщенка (Вітання з України), В.Рунчака (SEXtet with music) , що дуже переконливо впоралися з заданими творчими параметрами. 
Серед інших українських позитивних творчих вражень - твори Юлії Гомельської (DiaDem №2 та №3 для флейти і ф-но та для бандури і баяна), Богдани Фроляк (Мольфар для кларнета соло), Любави Сидоренко (Етюди старого міста) та Золтана Алмаші (Ностальгія). Взагалі ця програма, представлена ансамблем молодих музикантів "Senza sforzando" під орудою Олександра Перепелиці-молодшого (Одеса), була відзначена мистецьким смаком і натхненним виконанням (досить згадати, наприклад, віртуозного барабанщика з Еквадора Крістіана Орозко).

На жаль, цього не можна сказати про дебютний виступ київського молодіжного ансамблю Nostri Temporis, який має похвальні намагання увійти у світ нової музики, однак поки що вельми скромний творчий результат. Проте "Два дні і дві ночі" завжди демократично відкриті для творчої молоді (згадаємо, зокрема, минулорічні надзвичайно успішні виступи донецького ансамблю Qurta +), і цю принципову установку фестивалю слід всіляко підтримувати.

Ці побіжні нотатки не спроможні вичерпати творче наповнення фестивалю. Наша увага насамперед була спрямована на українську складову. Хтось подивиться на фестиваль під іншим кутом зору. Проте всі, кому щастить у квітневі дні потрапити в Одесу, завжди сходяться в одному - творці "Двох днів і двох ночей" Бернард Вульф, Кармела Цепколенко та Олександр Перепелиця разом з потужною армією виконавців і композиторів щороку вписують у світовий культурний щоденник ще одну неповторну музичну сторінку. Тож чекатимемо на сімнадцятий!
   
                                                                                           
                                                                                      Варвара Перегуда
                                                     
                                                           Фото - Олександр ПЕРЕПЕЛИЦЯ-мол.