ПРЕСА, СТАТТІ, РЕЦЕНЗІЇ

Наталія Семененко,  

  кандидат мистецтвознавства,

  провідний науковий співробітник 

  ІМФЕ НАН України.  

СВІТОВИЙ ВИМІР МАЕСТРО

  В непростій сучасній культурній ситуації, коли в Україні не функціонує нотно-музичне видавництво, коли спогади музикантів про магазин "Ноти" на Хрещатику поволі з'їдає невблаганний Хронос, поява кожного видання, пов'язаного з музикою і музичними діячами, які формують вітчизняний художній простір і займають активну позицію в мистецькому Універсумі, є, без перебільшення, подібними до спалаху супернової зірки у Всесвіті.

Саме так сприймається вихід у світ нової книжки відомого музиколога, музично-театрального діяча, члена НСКУ Галини Конькової "Владимир Кожухарь. Магия таланта" (К.: Такі справи, 2010. - 168 с.). Видання присвячене велетню національної музичної академічної культури, яскравій особистості музичного Олімпу сучасної України - Володимиру Марковичу Кожухареві - народному артисту України, народному артисту Росії, головному диригенту Національної опери ім. Т. Г. Шевченка. Тим приємніше поява цього видання у переддень ювілею Маестро - 70-ліття й 40-ліття творчої діяльності якого цього року відзначає музична громадськість України. 

Говорити й писати про музику взагалі непросто, та не менш складно й відповідально змалювати об'ємний (майже у форматі 3D!) об'єктивний портрет видатного митця-сучасника у всіх його можливих іпостасях. Адже мало хто наважиться заперечувати, що постать диригента - це епіцентр того, що називається оперним театром. Насправді, диригент - це своєрідний пульт управління грандіозним надскладним механізмом, де фокусуються всі біотоки співаків, танцівників, хористів, оркестрантів і відбувається перманентний енергетичний взаємообмін між усіма дійовими особами і ключовою фігурою - Диригентом. Усвідомлення читачем значимості, "центричності" постаті диригента, складності цієї професії, неповторної яскравої особистості В. Кожухаря поглиблюється від сторінки до сторінки

На нашу думку, вдалою є обрана Г. Коньковою форма викладу її дослідження, а таким, по суті й є "жанр" її книжки, виданої в серії "Диалоги с мастерами". Саме відчуття невимушеної, відвертої розмови з диригентом дає можливість читачеві зазирнути у потаємні куточки мистецького світобачення В. Кожухаря (хоча по всьому видно - перед нами - художник-інтроверт, який добре знає ціну кожному сказаному слову), відчути порухи його неспинно пульсуючої енергетики, що здатна миттєво заволодівати увагою величезної аудиторії слухачів-глядачів й водночас в напрузі тримати на кінцівці своєї диригентської палички всіх виконавців. 

Книжка створює комфортні умови для занурення читача в атмосферу народження резонансних мистецьких подій в Україні й за її межами, до успіху яких насамперед був причетний В. Кожухар, тобто змальовує широкий історичний і культурний контекст, кордони якого виходять далеко за межі нашої країни. Це - постановки оперних спектаклів за участю В. Кожухаря й тріумфальні гастрольні виступи Національної опери в Італії, Іспанії, Австрії, Данії, Бельгії, США, Японії, перфектні відгуки від яких миттєво поширювалися в зарубіжних мистецьких колах і світовій пресі. 

Так поступово розкривається світовий вимір цього масштабного мистецького явища, що окреслюється виконавською діяльністю Володимира Кожухаря як головного диригента Національної опери. "Послужний список" Маестро В. Кожухаря, наведений в кінці книжки, не просто вражає, він міг би бути спокійно належати цілій групі його колег. Вже широчінь амплітуди епох, стилів, національних шкіл, імен композиторів - від В. А. Моцарта, Дж. Верді, Р. Вагнера, Ж. Бізе до М. Римського-Корсакова, П. Чайковського, І. Стравинського, С. Прокоф'єва, Д. Шостаковича, Я. Акутагави до М. Лисенка, Б. Лятошинського, Є. Станковича, В. Кікти та багатьох інших - дає уявлення про неосяжний світ мистецьких уподобань диригента. Природна реалізація свого покликання як в оперних спектаклях, так і в симфонічному диригуванні, виступи із зірковими солістами - В. Крайнєвим, Л. Оборіним, Р. Керером та ін., "озвучування" кінострічок засвідчує багатовекторність обдарування Маестро.

Під час діалогу з Майстром інтерв'юер вміло розставляє такі несподівані психологічні "пастки"-запитання, що навіть такі категоричні заяви диригента як: "Мысль изреченная есть ложь" або "Словом треба користуватися обережно" буквально миттєво розчиняються у подальшому потоці афористичних висловлювань В. Кожухаря: "Випадки бувають тільки нещасливими, а щасливий випадок - це доля", "Лаконізм - це найвища майстерність", "Диригент - це не професія, це - покликання". Власне, ця остання сентенція диригента і дає ключ до розуміння його неухильного сходження на вершини слави. 

Розкриттю суто фахових чеснот митця аніскільки не суперечать "перемикання" уваги читача зі світу "високого", духовного до суто "земних" сфер - побуту, його смаків, пріоритетів відпочинку і т. і. Адже не варто забувати, що "приватне життя артиста є дорогоцінним коментарем до його мистецтва" (В. Каверін). Доволі ефектним є формат кожної сторінки видання, де поряд з основним текстом розташовані "маргіналії" - відгуки сучасників В. Кожухаря - відомих митців, виконавців, критиків, а також солістів оркестру Національної опери, так би мовити, голоси "з оркестрової ями". Візуально-кольорове оформлення книжки Г. Конькової якнайкраще фокусує увагу читача на важливих етапах творчої біографії диригента. Тут і його фото "в русі" - за диригентським пультом, що фіксують швидкоплинні миттєвості концертного виступу, чорно-білі фото з дитинства та юності, і розкішні кольорові ілюстрації буклетів, афіш - свідчення творчих перемог Маестро. Після ознайомлення з текстом рецензованої книжки, що читається буквально за одним подихом, виникає природне відчуття власної присутності в "епосі Кожухаря". Адже історія диригентства в Україні - це ціла низка "епох", пов'язаних з іменами справжніх титанів цього мистецтва - В. Тольбою, К. Симеоновим, С. Турчаком та ін. В яскравому сузір'ї цих імен зірка Володимира Кожухаря - це зірка нового покоління, що забезпечує неперервну традицію спадкоємності виконавських шкіл видатних українських музикантів ХХ і ХХІ століть.

Поза сумнівом, книжка Г. Конькової передусім втамує спрагу музикантів, які мріють дізнатися якомога більше про таємниці мистецтва симфонічного та оперного диригування, з цікавістю її перегорнуть і науковці, яким це видання чимало додасть до їхньої ерудиції у сфері диригентології, і безперечно видання буде корисним для тих, хто прагне колись стати за диригентський пульт перед симфонічним або оперним оркестром.