НОВИНИ
З святом, шановна родино! - так завжди в цей день звертається до всіх, хто приходить до Меморіального будинку-музея Миколи Лисенка, його багаторічна завідувачка Роксана Скорульська. Адже, дійсно, композитори, виконавці, музикознавці, студенти мистецьких вузів, шанувальники творчості українського класика і вболівальники за долю сучасного академічного мистецтва - всі вони насправді є великою духовною родиною Миколи Віталійовича Лисенка і збираються 22 березня у його домі, щоб відзначити день його народження. 
Вже майже 30 років існує гарна традиція - щорічно вручати у цих стінах Премію імені М.В.Лисенка. Саме сюди, після покладання квітів до пам"ятника М.В.Лисенкові біля Національної опери України, прийшли і цьогорічні лауреати.
Це - корифей національної музичної культури, заслужений діяч мистецтв України, визначний педагог-музикознавець, доктор філософії мистецтва, професор Тамара Франківна Гнатів, що вже понад 40 років виховує у Національній музичній академії ім. П.І.Чайковського молоду музикознавчо-наукову зміну. Серед її учнів - відомі і яскраві фахівці, серед яких 18 кандидатів мистецтвознавства та 10 магістрів. Премію імені М.В.Лисенка 2011 року присуджено Т.Ф.Гнатів "за досягнення у музикознавчій та педагогічній діяльності".
Двоє інших лауреатів - композитори, творчий стаж яких ще не такий великий, але вже достатньо вагомий в контексті розвитку сучасної української музики. Це - львівський композитор Богдана Фроляк та киянин Іван Тараненко.
Б.О.Фроляк відзначено за Симфонію №2 для великого симфонічного оркестру. Присудження Премії за один твір - нечаста практика в роботі Журі, що свідчить про особливу глибину задуму і професійну довершеність цієї масштабної композиції. В Симфонії втілився надзвичайно багатий внутрішній світ композиторки, драматизм людського пережиття, певний духовний катарсіс особистості, що є частиною всесвіту.
Якщо творчість Богдани Фроляк можна вважати великою мірою інтравертною, то музика Івана Тараненка, швидше, екстравертна, спрямована на відображення дійсності в її барвистому розмаїтті і найтонших нюансах. В цьому плані його твори нерідко мають влучні, об"ємні, багатосмислові назви, що спрямовують уяву слухача. Наприклад, "Зрак" для симфонічного оркестру - музичний лік, образ, зображення і разом з тим взор, погляд. Або "Пневма" для фортепіано і симфонічного оркестру, де вся симфонічна фактура наче дихання і, разом з тим, дух - в діапазоні від легких, ледь вловимих, порухів до космічних хвиль. Премія імені М.В.Лисенка присуджена Івану Тараненку "за симфонічну творчість 2008-2010 років".
Вручаючи дипломи лауреатам, їх тепло привітали заступник Міністра культури України Вікторія Ліснича, Голова Національної Спілки композиторів України Ігор Щербаков, голова Журі Ганна Гаврилець, начальник відділу музичного мистецтва Міністерства культури Михайло Швед, а також колеги по Спілці, по Музичній академії, представники різних мистецьких та громадських організацій, студенти мистецьких вузів.
Звучало багато щирих слів, поздоровлень, побажань.
Практично кожний з виступаючих висловлював думку про те, що в наступному, ювілейному, році ( 170 років від дня народження та 100 років від дня смерти Миколи Лисенка) необхідно зробити все можливе для того, щоб Премія імені М.В.Лисенка нарешті набула державного статусу, як, наприклад, Премія ім. О.Довженка в кінематографічній галузі. Адже поважна постать класика української музики вже давно на це заслуговує. Присутні очільники Міністерства культури з ентузіазмом підтримали цю пропозицію.
Були і цікаві спогади. Так, Т.Ф.Гнатів згадувала про своє спілкування з сином М.В.Лисенка Остапом Миколайовичем та його онуком Віталієм і запрошувала всіх на вечір у Музичній академії, який підготувала до дня народження дідуся Рада Остапівна Лисенко.
Чудовий подарунок зробив лауреатам та усім присутнім народний артист України Валерій Буймістер, котрий з пронизливим почуттям проспівав народні пісні та вокальні твори Миколи Лисенка (особливо лисенківський шедевр на вірші Шевченка "Минають дні"), а "на біс", підійшовши до портрету Лисенка, під його приязним поглядом, - невмирущу пісню Платона Майбороди "Рідна мати моя".
Благосно-світлий настрій, атмосферу дійсно затишного родинного свята ще підсилив Іван Тараненко, виконавши свою фортепіанну п"єсу "На крилах янголів".
Велика лисенкова родина прийняла у своє лоно ще трьох достойників. Микола Віталійович, здається, тішився з цього. Цей історичний момент зафіксувала камера - у музичній вітальні на другому поверсі його оселі на вул. Саксаганського, 95. 
Щиро вітаємо лауреатів і бажаємо, щоб янголи творчого натнення вели їх по життю і ніколи не покидали!