НОВИНИ
Одеса – дивовижне місто. Тут навіть у грудні відчуваєш тепло, що випромінюють природа і люди. А надто, коли приїжджаєш на свято до колег і друзів, адже в останній місяць 2012 року Одеська організація Національної Спілки композиторів України відзначала свій 75-річний ювілей. Вік достойний і солідний не тільки для людини, але й для композиторського об”єднання, що вже має свою історію, традиції, досвід. Це одна з найстарших наших організацій (всього на п”ять років молодша за Національну Спілку композиторів України), що виникла спочатку як композиторська секція Одеської спілки радянських музик (1935), а у 1937 році була реорганізована в Одеську спілку композиторів. 
Багатій історії організації, особливостям її становлення і творчого розвитку, а також її мистецькому сьогоденню була присвячена науково-творча конференція „Одеська композиторська школа в світовій музичній культурі”, яку урочисто відкрив Голова Одеської організації НСКУ, доктор мистецтвознавства, професор, академік, ректор Одеської національної музичної академії О.В.Сокол. Власне, конференцією і розпочалося святкування ювілею. У виступах багатьох знаних музикознавців, присвячених різноманітним аспектам творчості одеських композиторів та діяльності Одеської композиторської організації, постійно, з великою шаною і пієтетом згадувалися такі видатні постаті як перший голова Одеської спілки, 
композитор і теоретик М.М.Вілінський, перший ректор Одеської консерваторії В.Малішевський, П.Молчанов, В.Феміліді, К.Данькевич, С.Орфеєв, Т.Малюкова, І.Асєєв, Ю.Знатоков, Ю.Малишев, Г.Успенський, О.Красотов тощо, які вже увійшли в історію як фундатори і талановиті будівничі одеської композиторської і музикознавчої школи. У конференції, цікаво задуманої та спланованої заступником голови ОО НСКУ, кандидатом мистецтвознавства С.В.Мірошниченко та проректором академії, доктором мистецтвознавства О.І.Самойленко, взяли участь музикознавці Києва, Одеси, Харкова, Львова та інших міст України.
Хтось з виступаючих підкреслив одну помітну рису Одеси – це місто полюбляє дивувати, і відтак тут ніколи не засумуєш. В контексті зазначеного несподіваним, але, мабуть, вмотивованим стало контрасне поєднання двох ювілейних концертів – як полюсних констант у розмаїтті художньо-стильових пошуків одеських композиторів.
Перший, симфонічний, концерт відбувся 7 грудня у великому залі Одеської обласної філармонії за участю Національного Одеського філармонічного оркестру. 
В цей вечір в усій своїй мистецькій вагомості та новітній спрямованості перед слухачами постала сучасна композиторська плеяда, в якій рельєфно окреслилась лінія творчої спадковості: учень Тамари Малюкової – Олександр Красотов – його учні Кармела Цепколенко, Юлія Гомельска, Сергій Шустов – Альона Томльонова, учениця Тамари Малюкової. Отаке логічне творче коло авторів - абсолютно різних, яскраво індивідуальних, але об”єднаних надзавданням досконалого професіоналізму і стильовими ознаками певної композиторської школи. Цікаво, що прозвучали твори у часовому діапазоні від 1987 до 2007 року, а були сприйняті публікою і фахівцями як щойно написані, настільки відчутне в них биття пульсу сучасності. Особливо це стосується: Концерту для фортепіано з оркестром (1987) К.Цепколенко з його владною, емоційно напруженою і відкритою енергетикою; і, безумовно, блискуче майстерного симфонічного етюду О.Красотова „Farewell”, зміст і філософська ідея якого набули нині, коли автора вже немає з нами, нового, пронизливо сумного і, разом з тим, світлого наповнення.
Лінія спадковості поширилася і на молодих виконавців – яскравих піаністів Олександра Перепелицю та Надію Гомельську, котрі з успіхом продовжують родинні мистецькі династії. Їх мами, композитори Кармелла Цепколенко та Юлія Гомельська, а також Альона Томльонова уособлюють на одеському і українському тлі показову світовову тенденцію – невпинну феменізацію композиторської професії, причому з визначними художніми досягненнями. 
Високий клас симфонічного виконавства продемонстрував Національний Одеський філармонічний оркестр (художній керівник і головний диригент– Хобарт Ерл), яким в цей вечір диригував глибокий та вмілий інтерпретатор сучасної музики Ігор Шаврук. Його прочитання складних партитур всіх представлених в програмі композиторів було бездоганним, що підтвердилося бурхливою реакцією залу. До речі, величезний зал філармонії, був вщент заповнений, що прекрасно характеризує одеських любителів музичного мистецтва.
На другий день, 8 грудня, після численних офіційних привітань з ювілеєм (делегація правління НСКУ вітала і вручала відзнаки 
потужним “квартетом” – М.Б.Степаненко, Т.С.Невінчана, О.С.Олійник, О.В.Козаренко)
одесити знову здивували: в ошатному залі Одеської музичної академії запанував студентський оркестр народних інструментів та відомі вокалісти (адже одеська вокальна школа – одна з найповажніших у світі). Відповідно, й музика звучала така, в якій яскраво проявилася фольклорна, а також солоспівна або масово-пісенна спрямованість. Зрозуміло, що у програмі були твори виключно композиторів-одеситів – минулих часів (К.Данькевича, С.Орфеєва, Т.Сидоренко-Малюкової, О.Красотова) та нинішніх (В.Власова, Л.Самодаєвої, О.Польового, О.Сокола). Найбільше вразив і викликав захват аудиторії ректор Олександр Сокол, якого ми звикли позиціонувати насамперед як музикознавця, а виявилося, що він – чудовий знавець народних інструментів, композитор-практик, що постійно пише для народного оркестру, капели бандуристів, тощо. 
Його поемну, драматизовану обробку славнозвісного українського “Щедрика” та темпераментну концертну п”єсу для народного оркестру “Скоморошини” можна з успіхом представляти на найдемократичнішу публіку – реакція не забариться. Успіх, що випав на долю композиторів, законно розділили з ними всі виконавці, і насамперед диригенти Роман Козак та Олександр Олійник.
Щиро бажаємо всім нашим друзям і колегам здоров”я, енергії, радості творчості, мужності у випробуваннях, нових мистецьких відкриттів і неухильного руху вперед! Адже сказано: “Лиш той, хто йде, дорогу подолає!” Хай буде світлим і плідним ваш шлях у мистецтві!