НОВИНИ
“Viva Percussion!” -
Таку назву можна дати 17-му міжнародному фестивалю “Два дні й дві ночі нової музики”, який кілька днів тому завершився в Одесі. І не тому, що не було іншої музики, а тому, що цей розділ фестивалю вийшов найфундаментальнішим і найяскравішим. Думаю, пояснюється це не тільки професійною спеціалізацією Президента фестивалю Бернгарда Вульфа – професора Фрайбургського музичного університету та арт-директора Фрайбургського ансамблю перкусії, а й тим, що від другої половини ХХ століття поступово і невпинно перкусійні композиції та професійні перкусійні колективи набувають все більшої питомої ваги у світовій сучасній музичній культурі. Чи могли уявити Едгар Варез та Джон Кейдж, фундатори самодостатньої професійної сольної перкусійної музики, що в ХХІ ст. в невідомій їм Україні, в славному місті Одесі знайдуть таких послідовних і відданих цьому жанру апологетів?
26 країн були представлені у цьогорічному фестивалі, і більшість з них віддали данину перкусійній музиці. Відзначимо яскраві домінанти фестивалю: національно визначену і гумористично-дотепну композицію Володимира Рунчака “Про те, як козаки султану листа писали” у виконанні інтернаціонального Ансамблю перкусії Одеської музичної академії (публіка прийшла в особливий захват від козаків в українських костюмах – еквадорця К.Орозко та китайця Тен Чуна); твори Н.А.Губера (Німеччина) та Н.Жанцаннорова “Країною Чінгіза” (Монголія), 
блискучо інтерпретованих Ансамблем перкусії Фрайбургського музичного університету на чолі з маестро Б.Вульфом (з використанням гортанного монгольського вокалу сестер Бадамхорол).
Не інакше, як найвищим пілотажем у сфері музики для ударних інструментів, можна визначити “Ритмоструктуру – концерт для чотирьох перкусійників” Олександра Красотова. Це стосується і композиторського вирішення - з його структурною стрункістю, інтонаційно-тембральною різнобарвністю і надзвичайними технічно-композиційними знахідками (наприклад, блискуча перкусійна фуга в останній частині), і - виконавського втілення, за яке Бернард Вульф з його Ансамблем могли б отримати спеціальний приз фестивалю, якщо б такий існував. Взагалі слід подякувати організаторам фестивалю за Концерт пам”яті Олександра Красотова (до 75-річчя від дня народження), який був справжнім майстром і ніколи не зупинявся у творчому пошуку. 
Свої уподобання у цій жанровій сфері продемонстрував перкусійний дует Макс Ріфер (Німеччина) - Ніколас Рійд (Велика Британія), що виконали “Пальцьове капричо” Н.Губера та насичене шумовими тембрами “Jonico”Д.Мака. Своєрідним “лейт-виконавцем” фестивалю став здібний перкусіоніст Крістіан Орозко (Еквадор), котрий з”являвся на сцені в різних концертах фестивального марафону, а, крім того, заявив себе як композитор ( твір “П”ятеро братів” для маримби).
В кількох програмах фестивалю перкусія позиціонувала себе як рівноправний ансамбліст в дуеті – наприклад, шведський дует “Ego” (Моніка Даніельсон, мецо-сопрано, та Пер Сегрен, перкусія) або японська перкусіоністка Сакіко Ясуї в дуеті з піаністкою Кірою Майденберг (Україна), що виразно 
втілили вибагливе звукове плетіння “Зигзагів” Сергія Пілютикова.
Крім карколомних віражів перкусії, слухачі відкрили для себе ще багато цікавого. “2Д2Н” завжди приберігає якісь сюрпризи, пов”язані з незвичними, мало знаними музичними інструментами та їх несподіванними поєднаннями.
На цей раз, нас здивувало унікальне Контра-тріо з Швейцарії – контрабас-флейта (Мадлен Бішоф), контрабас-саксофон (Томас Майєр) та туба (Лео Бахман). Приємно, що крім швейцарських авторів (вони ж і виконавці), ультра низькі, глибокі, навіть містичні інструментальні тембри надихнули і українську композиторку Аллу Загайкевич, яка збагатила їх палітру ще й електронним виміром.
З щирістю і особливою теплотою прийняла аудиторія виступ А.Бружайте- Вайцекавскьєне, яка підготувала програму з творів, спеціально написаних композиторами для литовського народного інструмента – канклеса, чий тембр нагадує російські гуслі або нашу кобзу. 
Музика для народних інструментів – не таке часте явище на фестивалях нової музики, однак українські композитори А.Томльонова (“Сирени” для трьох бандур) та О.Олійник (“Мерехтливий звук” для домри), а також голандець Якоб тер Вельдгейс (“Мандала” для баяна) готові відстоювати ці жанрові позиції, а тим більше у альянсі з класними виконавцями (особливо виразною і технічно вправною була молода домристка Ірина Лук”янчук ).
У програмній концепції “2Д2Н” важлива роль завжди належить так званим дуель-дуетам. На цей раз їх було п”ять, серед них найбільше переконали скрипковий дует “Інновація” (Анна Савицька – Якуб Дзялак), який виступив з цікавою, образно різноманітною українською програмою - твори Б.Фроляк (за “Диявольськими трелями” Дж.Тартіні), З.Алмаші (Спокій, щем і радість”), Н.Черній (“Сказати коротко… ”) та Л.Сидоренко (“Світло”); та концерт Остапа Шутко (скрипка) та Ольги Шутко (віолончель), чия віртуозна майстерність навіть примусила закрити очі на деякі творчі прорахунки програми, зокрема слабкий твір Р.Штарера (США).
Відома швейцарська співачка Франціска Вельті (сопрано) не вперше бере участь у фестивалі в Одесі, її встигли полюбити слухачі, а одеські композитори пишуть твори спеціально для неї. На цей раз вона виступила у дуеті з віолончелістом Моріцем Мюлленбахом. У підготовленій ними програмі відбулися, зокрема, прем”єрні виконання міні-моно-опери “Хню” Л.Самодаєвої на вірші Д.Хармса та Ю.Гомельської “Лист до Онєгіна. Ще одна спроба” на вірші Р. Пейдель. Нам здалося, що співачці, зазвичай дуже гнучкій і виразній, нині не вистачило свободи володіння матеріалом і необхідних, за задумами композиторок, театральності та артистизму. Особливо у творі Л.Самодаєвої, який Франціска Вельті старанно і напружено намагалася представити російською мовою.
Організатори фестивалю завжди надзвичайно уважні до молоді, надають їй широкі можливості, і найбільше це стосується виконавців. Деякі виконавські групи утворилися, розвинулися і набули корисного досвіду в надрах фестивалю. 
До таких слід віднести одеський молодіжний ансамбль “Senza Sforzando”, у різноманітній програмі якого найбільш вияскривилися твори Ю.Гомельської - “Крила східного вітру” для флейти, кларнета, скрипки, віолончелі та фортепіано та К.Цепколенко - “Соло-соліссімо №2” для правої руки у виразному виконанні арт-директора ансамблю, піаніста Олександра Перепелиці-молодшого.
У економічних та культурних реаліях України дедалі стає все важче втілювати у життя великі мистецькі проекти, а надто такий фундаментальний за іноземним представництвом, як “Два дні й дві ночі”. Тим більше поваги викликає системна, ретельна і, разом з тим, натхненна робота незмінних арт-директора фестивалю Кармелли Цепколенко та директора Олександра Перепелиці. Вони, разом з Президентом фестивалю Бернгардом Вульфом, є справжніми фанатами своєї справи. І твердо вірять, що Музика єднає людей і надає їм наснагу для добрих справ. Тримайтеся, друзі! Ми вже з нетерпінням чекаємо на 18-ий фестиваль “Два дні й дві ночі нової музики” в Одесі.