НОВИНИ

УКРАЇНСЬКІ КОМПОЗИТОРИ НА КУЛЬТУРНОМУ ФРОНТІ

(квітень 2024)

            З приходом весни культурне життя завжди активізується, але в нинішньому квітні, здається, так, як ніколи. Особливо це стосується виконання музики українських сучасних композиторів різних поколінь та творчих вподобань. В нашому огляді спробуємо висвітлити хоча б деякі музичні події, що відбулися на різних концертних майданчиках України і незважаючи на складні умови воєнного часу зібрали багато зацікавленої публіки.

7 квітня 2024   Львівський органний зал запросив шанувальників сучасної музики на незвичну прем’єру. Незвичну тому, що цей твір, написаний ще у 1980 році, раніше ніколи не виконувався через ідеологічні  утиски того часу. Тепер нарешті час його виконання прийшов.
Йдеться про Симфонію №2 «Славень Дніпру-Славутичу» Віктора Камінського на вірші Богдана Стельмаха, де відкрито маніфестується соборність України і боротьба всіх українців за вільну державу. Дніпро виступає як вічно актуальний символ національної незламності, єдності і незалежності, на захист яких нині вкотре встав народ України. Як зазначає Л.Кияновська, «виявилося, що саме тепер, у розпал найжорсткішого в історії України протистояння з віковічним ворогом росією, поетично- музична концепція симфонії, як мовиться, потрапила в яблучко і дивує своєю відповідністю до духу нашого часу». Грандіозна п’ятичастинна симфонія (частини виконуються attaca) вразила слухачів своєю художньою та виконавською досконалістю. Виконавці – Симфонічний оркестр Луганської філармонії, що від початку війни живе і працює у Львові, хор «Гомін» (хормейстер Вадим Яценко), солісти Іван-Данило Лихач та Галина Гончарова. Всіх їх об’єднав  у своїй блискучій інтерпретації твору невтомний відкривач все нових сторінок української музики диригент Іван Остапович.

Все, що нині відбувається у музичному житті нашої країни,  закономірно, так чи інакше, пов’язано з драматичними подіями війни, яку ми всі разом зараз переживаємо. Не зміг не відгукнутися на цю трагедія і молодий композитор Всеволод Сіренко, який активно працює у симфонічному жанрі. Його чотири частинна Симфонія №3 (присвята захисникам України) прозвучала 10 квітня 2024  у Національній  філармонії України у виконанні Національного симфонічного оркестру України ( диригент – Віктор Плоскіна). Це розгорнуте полотно, створене у 2022-2023 рр., – безпосередня реакція митця на  повномасштабне вторгнення, на вбивства і руйнування країни рашистськими нелюдями. Разом з тим у мороку війни не зникає і дедалі стає все сильнішою тема, пов’язана з нетлінним, людяним, ліричним образом України. Ця пісенна, національного фольклорного типу  мелодія і завершує симфонію як віра у силу і нескореність нашої України.

11-12 квітня 2024 культурна спільнота Києва згадувала нашу незабутню колегу, видатну українську композиторку Ганну Гаврилець (1958-2022). 11 квітня їй виповнилося б 66, а вже два роки її немає з нами. Ця творча особистість  – одна з найяскравіших в українській сучасній музиці і в цьому вкотре могли переконатися шанувальники сучасного мистецтва на виключно цікавому музичному заході, що відбувся 12 квітня у Софійському соборі. Йдеться про Презентацію-концерт електронного видання «Хорові твори Ганни Гаврилець», здійсненого за дієвої підтримки Дом Майстер клас. До створення цього фундаментального видання долучилося багато людей і насамперед родина мисткині та визначний хормейстер Микола Гобдич, у плідному творчому тандемі з яким Ганна Олексіївна працювала багато років. М.Гобдич був першим виконавцем більшості її хорових творів,  і робив це ідеально. Зазначене видання охоплює повністю всю хорову творчість композиторки, включаючи твори віднайдені у її архіві. Реконструкцію останніх зробив М.Гобдич.  Так само він зробив  хорові версії деяких її композицій інших жанрів, наприклад, Хоралу для камерного оркестру або музично-сценічного дійства «Золотий камінь посіємо», в якому так яскраво відобразились  риси  прадавніх національних обрядів та ритуалів. У згаданому виданні вміщено не лише нотний матеріал, а також докладний життєпис Ганни Гаврилець, підготовлений  дослідницею творчості композиторки Ганною Луніною. Після презентаційної частини як справжнє одкровення прозвучала унікальна музична програма «Псалми і молитви» , про прем’єру якої в минулому році ми вже писали у наших оглядах. Цікаво, що родина Ганни Олексіївни, її чоловік Дмитро та син Юрій, заснували Премію імені Ганни Гаврилець для молодих композиторів України. Премію було вручено тут же у соборі молодому талановитому автору Данилі Гетьману, який нещодавно став членом Національної Спілки композиторів України.

13 квітня 2024  у Харкові  – місті, що постійно зазнає нападів рашистських терористів – незважаючи на екстремальну воєнну ситуацію, все ж відкрився Kharkiv Music Fest. На відкриття прибули 27 музикантів Національного ансамблю солістів «Київська камерата» та іспанський диригент  Рок Фаргас. Вони виступали в укритті, але це жодним чином не знизило ентузіазму ні виконавців, ні публіки. «Ми усвідомлюємо, що маємо бути тут, з нашими людьми, віддати їм шану, підтримати їх, – сказала художня керівниця «Камерати» Богдана Півненко. Рок Фаргас також заявив, що вважає для себе честю виступити на відкритті фестивалю і таким чином виразити свою солідарність з українцями. У програмі «Київської камерати» в цей день, поряд з класикою Ф.Мендельсона та Б.Бартока,  була широко представлена музика українських композиторів:  Концерт для флейти і струнних Віталія Губаренка (1934 - 2000) –  видатного представника харківської композиторської школи, чиє 90-річчя  відзначається в цьому році; «Місто Марії» Золтана Алмаші – твір, присвячений Маріуполю, який широко виконується зараз в різних країнах світу; «Concerto Rutheno» для фортепіано та оркестру Олександра Козаренка (1963-2023) – блискучий зразок музичного фольклоризму; врешті Концерт для скрипки з оркестром Володимира Зубицького – темпераментний, виключно емоційний дифірамб  рідній Україні. «Київська камерата» – ансамбль солістів, що об’єднує музикантів високого класу На цей раз публіку вразили своєю виключною майстерністю солісти Дмитро Кузьмін (флейта), Дмитро Таванець (фортепіано), Богдана Півненко (скрипка). Диригент Рок Фаргас, який виступив з київським колективом,  натхненно провів ефектну музичну програму. «Слухати.Чути. Відчувати» – основний меседж харківського фестивалю. Серед різних його сенсів основний в наш час– творча сила згуртованості, те, що бентежить, надихає і підтримує.

Як відомо, Національний ансамбль солістів «Київська камерата» в цьому році відзначає 30-річчя свого створення. Ця дата рахується від 1994 року, коли колектив офіційно став державним, національним. Однак в музичному світі добре відомо, що діяльність «Камерати» розпочалася ще в 70-ті роки і засновником колективу були Валерій Матюхін та Спілка композиторів України. То ж пам’ятаємо про це, коли святкуємо офіційне 30-річчя одного з найвідоміших камерних колективів України. З нагоди  цієї дати, а також в пам’ять про фундатора ансамблю Валерія Матюхіна у Національній філармонії України 16 квітня 2024  відбувся великий вечір української сучасної музики, який так і називався «Сторінками української музики». Програма концерту була побудована таким чином, щоб, з одного боку, віддати шану українським композиторам, яких вже немає з нами, але які увійшли своєю творчістю у славну історію «Камерати», а з іншого – представити нинішні здобутки української камерної музики. У першому відділі ми почули твори зі своєрідним  парадом різних солістів: знов таки  Концерт  для флейти і струнних Віталія Губаренка, далі музика тиші – Три серенади для фортепіано і струнних Валентина Сильвестрова; потім написаний на початку 80-х одночастинний  Камерний концерт №2 для скрипки, фортепіано і струнних Володимира Загорцева; а також один з найвиразніших українських вокально-симфонічних творів Камерну симфонію на вірші Тараса Шевченка Олега Киви. Серед солістів в першому відділі виокремлюємо знову Дмитра Кузьміна (флейта), Дмитра Таванця (фортепіано) і, звісно, Антоніну Матвієнко у три частинному творі Олега Киви («Зоре моя вечірняя», «Серце відпочине», «Світає, край неба палає»). Її натхненне виконання, тембр і манера співу  примусили згадати її маму – геніальну Ніну Матвієнко, для якої, власне і була написана ця симфонія і чиї виконання творів  дуже шанованого нею  композитора О.Киви (особливо Камерної кантати №3 на вірші Павла Тичини) так і залишилися неперевершеними. У другому відділі  концерту прозвучали витончені, філігранно зроблені «Паралелі» Михайла Шведа, захопливо-винахідливий «Ліхтар» Олега Безбородька,  світло-енергетична п’єса «До сонця» для фортепіано і струнних Юлії Гомельської.  Змістовою кульмінацією всього концерту стали два останні номери –  2 феєричні обробки  з «Українських народних пісень» Левка Колодуба та знаменитий триптих «На Верховині» Євгена Станковича (з блискучим солюванням Богдани Півненко).  Ці композиції наче увібрали в себе всю сутність українського характеру, неповторну ментальність нації.  Як бачимо, можна сказати, що «Київська камерата», всюди встигаючи, лідирує у виконанні сучасної української музики. Саме зараз, коли готується цей огляд, розпочинаються гастролі цього колективу у США і там, звісно, також будуть звучати композиції українських митців (докладно див. у наступному огляді за травень).

А 21 січня 2024 в серії  авторських концертів українських композиторів «Сучасне і позачасове»  в Національній філармонії України відбувся концерт «Світ Святослава Луньова» за участі Камерного оркестру під орудою Наталії Пономарчук. Музика цього композитора, а особливо симфонічна, не так часто виконується. Ми не оговорилися, назвавши твори для камерного оркестру симфонічними. Адже симфонізм як тип мислення, як спроба виразити загальнозначимі речі та ув’язати все у цілісну вмотивовану систему, безперечно, відчутно близький композитору незалежно від обраного жанру і використаного інструментарія. Його музика досить складна, але гранично щира, вона відразу бере в полон  і заворожує тих, хто напружено і з надією в неї вслухається. І в цьому плані концерт був дуже показовий, бо пройшов на підйомі, одному диханні. Він розпочався «Вечірньою музикою» (2015) з її образною фантасмагорією, нічними мареннями, важкими снами, таємничими перетвореннями і поступовою хвилею просвітлення  в останній частині. Дієвим контрастом прозвучала «Ранкова музика», в якій скерцозно-танцювальний початок на остинатному фоні  переростає   у киплячу переможну енергетику прийдешнього дня. Кульмінацією концерту став знаменитий «Трістіум» (2004) – один з найдовершеніших творів композитора для струнного оркестру, який підготував появу його не менш відомого «Tutti» для великого симфонічного оркестру. Вже сама назва «Трістіум», як завжди у С.Луньова, пробуджує певні типи асоціацій та засвідчує улюблену композитором вербальну гру сутностей. Тут і відсилання до Tristiа – листів  Овідія з їх елегійною скорботою, й ім’я вагнерівського Трістана, і однойменна збірка поезій Осипа Мандельштама, і врешті просто латинське tristia – сумний, печальний. Слухач на власний розсуд орієнтується у цьому розмаїтті сенсів і шукає алгоритм сприйняття. В основі І ч.лежить знакова для кожного українця мелодична інтонація – початковий мотив «Реве та стогне» , що поліфонічно розвивається у нескінченному каноні і врешті переростає у могутню ріку, що символізує у нашому нинішньому сприйнятті невмирущість, нетлінність нації. ІІ ч. належить до найвиразніших сторінок української музики, її сміливо можна поставити у ряд найдовершеніших  повільних частин класичних симфонічних циклів. Це уособлення гармонії, краси, духовної досконалості, про яку тільки може мріяти людина. ІІІ ч.  також повільна, але  трагічна, тривожна, внутрішньо конфліктна. В плані образності – це наче вічна трагічність буття і вічна боротьба людини як з собою, так і з зовнішніми обставинами. Цей концерт надзвичайно темпераментно провела  диригента Наталія Пономарчук, досягнувши максимальної виразності у донесенні творчого задума композитора. Про це свідчила  бурхлива реакція слухачів, що не хотіли відпускати зі сцени музикантів і композитора. Напередодні, 19 квітня, Святославу Луньову виповнилося 60 років. Він знаходиться в самому розквіті творчих сил. Радіємо його успіху, щиро вітаємо з ювілеєм і бажаємо нових надбань на шляху до найвищої досконалості!

Національна Спілка композиторів  України, пишаючись досягненнями своїх провідних митців, ніколи не забуває і про творчу молодь, яка робить лише перші кроки у обраній професії. 23 квітня 2024  у Концертному залі імені Олега Тимошенка НМАУ пройшов концерт  «Композиторська молодь України», в якому взяли участь студенти класу проф. Ігоря Щербакова, а також їх педагог. Самі учасники захотіли підкреслити певну спрямованість своєї імпрези і дали їй підназву «Мить творців». Дійсно, поки це миті професійних пошуків, проте вже поступово пробиваються риси власного творчого обличчя. Молодь опановує різні жанри і форми,  шукає свою манеру втілення  фольклорних інтонацій, визначає свої інструментальні пріоритети. Так, Богдан Вакуленко показав цілих три твори: темпераментний  «Гуцульський танок»  для фортепіано в 4 руки (виконавці Марія Крюкова та Ілля Базенко), «Триптих пам’яті» для віолончелі і фортепіано ( Айдан Алієва та Варвара Турта) та Струнний квартет, правда, поки лише у двох контрастних  частинах (вик. Соломія Головацька, Діана Ковальчук, Євгеній Кузьменко і Анна Боднарук). З боку оволодіння законами жанру видалася вдалою Сюїта для флейти і фортепіано у чотирьох частинах Марії Невірко. Відзначимо образну різноманітність – синкоповані фольклорні ритми І ч.,  пластичний вальс ІІч., елегійну лірику ІІІ-ої  і швидкий, з драматичними інтонаціями, фінал. Цікаві фортепіанні твори продемонстрували у власному виконанні Герман Федько та Артем Бриль. Особливу увагу привернув цикл з 4-х прелюдій з незвичною назвою «Натяки на фольклор» Германа Федька. Видно, що автор не лише добре відчуває природу фольклору, але й володіє джазовою стилістикою, в результаті фольклор і джаз поєдналися вельми органічно у майстерному виконанні автора. Підсумовував молодіжну імпрезу твір наставника представленої молоді професора Ігоря Щербакова – добре відомий у піаністичному колі фортепіанний Диптих з промовистою назвою «Liebestod». Різко контрастну та емоційно напружену образність композиції  виразно втілив випускник класу І.Щербакова, композитор і піаніст Євген Геплюк.

Наступного дня, 24 квітня 2024,  у філармонічному концерті Національного симфонічного оркестру України знову звучала музика Ігоря Щербакова, яку знов таки виконував Євген Геплюк. На цей раз це був Концерт №3 для фортепіано та симфонічного оркестру, написаний у 2013 р. в розпал подій Майдану. Загальний тривожний настрій твору  максимально зрезонував з нинішньою воєнною ситуацією. Відгомін мелодії шевченківської «Думи мої» та введення у музичну тканину  дитячої колискової «Котику сіренький» в загальному контексті концерту сприймаються як щемливий і зворушливий образ дитинства і України. Оркестр під майстерною орудою диригента Сергія Голубничого та соліст Євген Геплюк зробили все, щоб донести емоційну силу творчого задуму композитора. Публіка влаштувала овацію автору  і виконавцям. Приємно і цілком вмотивовано, що українська музика на равних звучить поряд зі світовою класикою. В зазначеному концерті це були Вагнер (увертюра до «Тангейзера») та Бетховен (Четверта симфонія), а у симфонічному концерті 26 квітня 2024  за участі Оркестру Національної філармонії України (диригент – Микола Дядюра) поряд з Вебером, Дебюссі, Шубертом та Р.Штраусом слухачі прониклися знаковим твором  Валентина Бібіка «Плач і Молитва». Він був написаний в пам’ять жертв Голодомору в Україні і є вічно актуальним нагадуванням про трагічні сторінки нашої історії і про роль росії у масовому знищенні українців. 

На завершення раді повідомити, що за ініціативи Національної Всеукраїнської музичної спілки та за сприяння  Національної Спілки композиторів України і НАС «Київська камерата» в Україні з’явився Перший Всеукраїнський відкритий конкурс камерних ансамблів духових інструментів імені Левка Колодуба. Л.М.Колодуб – композитор зі світовим іменем, видатний симфоніст, блискучій майстер оркестру, автор багатьох композицій для духових інструментів. Абсолютно закономірно, що новий  конкурс буде носити його славетне ім’я.  28 квітня 2024  у приміщенні НСКУ та «Камерати» відбувся другий тур щойно заснованого конкурсу. Були представлені різноманітні форми духових камерних ансамблів: дуети (флейта-кларнет та саксофони), розмаїття  квартетів (валторн, флейтистів, тубістів, фаготистів, квартет дерев’яних та мідних духових), а також квінтетів (мідних духових та дерев’яних духових). Безперечно, обширна конкурсна програма врахувала твори багатьох українських композиторів. Звісно,  численні з виконуваних композицій належали перу Левка Колодуба, звучали також твори Жанни Колодуб, Михайла Вербицького, Ігоря Шамо, Володимира Рунчака, Володимира Зубицького, Сергія Пілютикова  тощо. В добру путь, Конкурс імені Левка Колодуба! Успіхів і творчих перемог молодим  українським  виконавцям!

Як бачимо, хоч йде кривава руйнівна війна, мистецтво України живе і розвивається. Українські митці, композитори і виконавці, тримаються і не здають свої позиції на культурному фронті – заради незалежності і процвітання нашої України, заради перемоги Світла і торжества Духа над силами  зла. Слава Україні!

                                                                                                   Т.Н.