СКОРИК МИРОСЛАВ МИХАЙЛОВИЧ
Композитор
(1938 - 2020)
Преса, відгуки | Творчий доробок | Твори МР3 (фрагменти) | Видання | Дискографія
Народився 13 липня 1938 року у Львові. Походить з інтеліґентної родини (бабуня була рідна сестра славетної оперної співачки Соломії Крушельницької). Почав навчатися музики в музичній школі у Львові 1945 року. 1947 року родину Скориків було репресовано з політичних мотивів та вислано в Сибір.
Після смерті Й.Сталіна родина повернулася до Львіва, де Мирослав у 1955-1960 роках студіював у Львівській державній консерваторії (нині Львівській музичній академії) ім. В.Лисенка під орудою професорів Станіслава Людкевича, Романа Сімовича та Адама Солтиса (клас композиції А.Солтиса, клас історії та теорії музики С.Людкевича).
У 1960-1963 роках навчався композиції в аспірантурі Московської державної консерваторії ім. П.І.Чайковського під керівництвом проф. Д.Кабалевського.
З 1963 року працював у Львівській, а з 1966 у Київській державній консерваторії ім. П.І.Чайковського (нині Національній академії музики України), викладаючи теорію музики і композицію (з 1971 - доцент, з 1985 року - професор). Учитель багатьох відомих композиторів.
Доробок містить різноманітні музичні жанри: оперу, балет, “Реквієм”, концерти (для оркестру, для віолончелі з оркестром, 3 фортепіанові, 2 скрипкові), твори для оркестру, різноманітних ансамблів, фортепіано соло, зокрема 7 партит для різних інструментальних складів; музику до багатьох фільмів та театральних вистав, джазову та популярну музику.
Редактор творів української класики - опер Миколи Леонтовича “На Русалчин Великдень”, Анатоля Вахнянина “Купало”, Дениса Січинського “Роксолана”.
У стилістиці продовжує традиції львівської композиторської школи, органічно пов'язаної з різноманітними первинними жанрами; дає модерну авторську візію українського, зокрема карпатського фольклору і львівського міського й салонного музикування, а також сучасної популярної музики, насамперед джазу.
Його твори реґулярно виконуються в Україні, інших країнах колишніх республіках СРСР, а також у Німеччині, Франції, Австрії, Голландії, Болгарії, Чехії, Словаччині, Польщі, Великій Британії, а також у США, Канаді та Австралії. Часто виступав як дириґент і піаніст з виконанням власних творів.
Кандидат музикознавства (1967). Автор монографій “Ладова система С.Прокоф'єва” (Київ, “Музична Україна”, 1969) та “Структура та виражальна природа акордики в музиці XX ст.” (Київ, “Музична Україна”, 1984).
Герой України (2008).
Заслужений діяч мистецтв України (1969), Народний артист України (1988), лауреат Української республіканської комсомольської премії ім. М.Островського (1968), Національної премії України ім. Т.Г.Шевченка (1987), кавалер Ордена “Знак пошани” СРСР (1971) та Почесної відзнаки Президента України - Ордена “За заслуги” ІІІ ступеня (1998).
Член-кореспондент Академії мистецтв України (2001). Академік АМУ (2004).
Лауреат премії "Київ" (імені Артемія Веделя) (2006).
Член Національної Спілки композиторів України та її секретар (1968-), голова правління Львівської організації (1988-). З грудня 2006 р. - співголова, з грудня 2010р. - Почесний співголова Національної Спілки композиторів України.
Завершив свій життєвий шлях 1 червня 2020 р., Київ
Преса, відгуки | Творчий доробок | Твори МР3 (фрагменти) | Видання | Дискографія