НОВИНИ
Великим симфонічним концертом у Колонному залі ім.М.В.Лисенка Національної філармонії України завершився ювілейний рік творчого подружжя Жанни та Левка Колодубів. Протягом року вечори, присвячені їх творчості, відбулися у різних містах України, Національній музичній академії України та інших музичних учбових закладах України.
Спостерігаючи за цими вправними, бадьорими, сповненими творчих планів, людьми, ніхто б не міг навіть подумати про таку нереальну дату – 80 років. З них – 56 пройдено по життю рука об руку. Ця музична родина виростила двох дітей – також музикантів, тепер вже переймається онуками, але завжди для них не було нічого значнішого, важливішого, ніж музика. Бо це – головна справа усього життя, що віддане творчості без останку.
Наче два музичних портрети постали перед слухачами у цей осінній вечір (знаменний день, бо 6 листопада Київ відзначав свято свого визволення від фашистської навали). Тому, мабуть, невипадково до програми увійшов один з найтрагічніших творів Левка Колодуба – Симфонія №5 “Pro memoria” (Пам”яті жертв страшних лихоліть в Україні) . Крім Великої Вітчизняної, на долю України випало багато випробувань, і пекуча пам”ять про них наче сконцентрувалася у болючих образах музики Л.Колодуба. Сам композитор підчас концерта зі сльозами на очах згадував про свого батька, який був серед тих, кому присвячена ця симфонія, - він був репресований у 1938 році, коли маленькому Левку виповнилося лише 7 років.
Зовсім іншими фарбами запроменіла, запереливалася музика Л.Колодуба у його знаменитій оркестровій п”єсі “Троїсті музики”, де в котрий раз слухачів захлинула стихія соковитого українського фольклору в усій його різнобарвній могутній красі. Такою різним, багатомірним, глибоким і виразним, блискучим і вибагливим, був змальований у цьому концерті портрет Левка Колодуба.
Зовсім інакше сприймалася музика Жанни Колодуб. В її “Київських ліричних картинах” та в улюбленій для багатьох “Поемі” для флейти і камерного оркестру (солістка – юна Мирослава Сіренко) проявилися ніжна жіночність, замріяність, прозора тендітність, властиві її вразливій художній натурі. Проте в жорстких, бурхливо емоційних образах Концерту для фортепіано з оркестром раптом відчулася мужня енергійна вдача. Композиторка вивела на столичну сцену чернігівського піаніста Геннадія Дем”янчука (поставила експеримент, як вона зазначила у кулуарах) і залишилася повністю задоволеною відповідністю виконання її музичному задуму.
Національний оркестр України на чолі з Володимиром Сіренко провів концерт у своїй бездоганній манері. А диригент зізнався у післяконцертній розмові, що заново відкрив для себе музику цих двох композиторів. Побажаємо вічно молодим Жанні та Левку Колодубам, щоб їх твори були завжди захоплюючим відкриттям для виконавців та слухачів – для всіх, хто твердо знає, що справжня музика ніколи не старіє.