НАЦІОНАЛЬНА СПІЛКА КОМПОЗИТОРІВ УКРАЇНИ

Новини

16.10.2024

УКРАЇНСЬКІ КОМПОЗИТОРИ НА КУЛЬТУРНОМУ ФРОНТІ. ХХХУ Міжнародний фестиваль «КИЇВ МУЗИК ФЕСТ-2024». Кожного року шанувальники музичного мистецтва з нетерпінням чекають чергового фестивалю «Київ Музик Фест», який традиційно проходить у кінці вересня – на початку жовтня. Це наймасштабніший в українському мистецькому просторі фестиваль, який, особливо у роки війни, став своєрідним, красномовним виміром стабільності та незламності національної музичної культури. Наскільки це важливо – всі могли переконатися у дні його »»»



02.09.2024

УКРАЇНСЬКІ КОМПОЗИТОРИ НА КУЛЬТУРНОМУ ФРОНТІ (серпень 2024 року). Серпень – особливий місяць для кожного українця. Адже в цьому місяці ми святкуємо наше головне свято – День Незалежності України. Незважаючи на масовані атаки та масштабні ворожі обстріли, на тривожні безсонні ночі та труднощі з енергетичним забезпеченням, ми робимо свою професіональну справу і доводимо, що українські митці  »»»



04.07.2024

УКРАЇНСЬКІ КОМПОЗИТОРИ НА КУЛЬТУРНОМУ ФРОНТІ (червень 2024). Під шаленим, злочинним натиском ворога Україна стоїть насмерть. Кожний українець на своєму місці робить максимум можливого для перемоги. Постійно долучається до цієї боротьби українська композиторська спільнота, кожний митець працює на перемогу, відстоюючи волелюбність та національну ідентичність нашої багатоскладової музичної  »»»



06.06.2024

УКРАЇНСЬКІ КОМПОЗИТОРИ НА КУЛЬТУРНОМУ ФРОНТІ (травень 2024). Українські композитори і музиканти продовжують утримувати передові мистецькі позиції на фронті боротьби за вільний розвиток і торжество національної культури. Музика, що народжується в Україні, все переможніше крокує світом, викликаючи захват у зарубіжних слухачів. Звісно, перше  »»»



02.05.2024

УКРАЇНСЬКІ КОМПОЗИТОРИ НА КУЛЬТУРНОМУ ФРОНТІ (квітень 2024). З приходом весни культурне життя завжди активізується, але в нинішньому квітні, здається, так, як ніколи. Особливо це стосується виконання музики українських сучасних композиторів різних поколінь та творчих вподобань. В нашому огляді спробуємо висвітлити хоча б деякі музичні події, що відбулися на різних концертних майданчиках України і незважаючи на складні умови воєнного часу »»»



Всі новини »

ВІДГУКИ, ВРАЖЕННЯ, РЕЦЕНЗІЇ КМФ-2014



ПРЕЛЮДІЯ ПОЧУТТІВ

«І тільки злість буває геніальна,
Господь, спаси мене від доброти,
Така тепер на світі коновальня,
що треба мати нерви, як дроти»
(Л. Костенко)



Далебі не дротом видається наше сьогодення, а болючою струною, що тремтить від доторків Арея. Виникає запитання – що нам залишається робити? Відповідь одна – жити, виживати, молити миру… «Благання спокою» – так звучав підзаголовок концерту-прелюдії XXV-го міжнародного фестивалю «Київ музик фест-2014», що відбувся 24-го вересня у концертному залі Національної спілки композиторів України. Цього вечора «Київська камерата» (художній керівник і головний диригент – Валерій Матюхін) презентувала твори, що належать перу видатних українських композиторів – Ганни Гаврилець, Юлії Гомельської, Євгена Станковича та Золтана Алмаші. Більшість з них – світові прем’єри.

Як кожна нація репрезентує себе гімном, так і даний концерт розпочався з життєствердного твору Ганни Гаврилець з символічною назвою «Гімн» для камерного оркестру. З його найперших звуків відчувається яскравий національний струмінь та цілюща енергія фольклору. Це і народнопісенні інтонації початкової теми, і її канонічний розлив в оркестрових голосах з вершини-джерела, і паралельний мажоро-мінор. У цьому плетінні мелодій поступово визріває нова тема, яка відрізняється активною гімнічною ритмо-формулою та інтонацією-прообразом Оди з фіналу Дев’ятої симфонії Л. Бетховена. У розвитку обидві теми звучать у контрапункті, епізуються і проспівуються валторнами, нагадуючи апофеозні теми С. Рахманінова. Після ефектної кульмінації (з модуляцією з бемольної сфери /B-dur/ у яскравий Сі мажор) повертається початкове звучання «Гімну», і як тиха надія повисає у примарному піанісімо. 


Євген Станкович був представлений двома своїми творами: це «Дотик Ангела» тобіж Симфонія № 11 для скрипки і камерного оркестру»  (солістка – Богдана Півненко; прем’єра – 19 червня 2013 р. у залі НСКУ), яка поряд з симфонією Lirica та Другою камерною симфонією є зразком ліричного типу симфонії; та Камерна симфонія № 12, яка абсолютно вписується у нішу драматичного симфонізму – «генетичної формули творчої особистості Станковича» (Ю. Чекан).


Вже давно музикознавцями було усвідомлено притаманну музиці Станковича загострену конфліктність, трагічну експресію, катастрофізм світовідчуття.  Але поряд з експресивними темами, які за енергетикою можна порівняти з розпеченим вулканом, присутні «незрівнянної краси світлоносні теми!» (О. Зінькевич). Ритм, уривчаста артикуляція, різкі гармонії як репрезентанти антигуманного на противагу кантилені, ладо-гармонічній ясності як уособлення людського, сердечного. Така образно-інтонаційна полярність присутня і в Камерній симфонії № 12. Її дві частини – «Фреска Майдану» та «Благання спокою» закарбували у собі біль усіх пережитих подій, тривогу нашого «тепер» і хвилювання про наше «завтра». Грізне, механістичне остинато у низьких струнних першої частини миттєво нагадало звуки ударів ломів об бруківку, а напружені «викрики» скрипок та альтів – картину зимового Вавилону.


Особливо сильним став епізод, де, на кшталт зміни планів у кінофільмі (крупний/дальній), одинокому голосу гобою протистоїть сувора остинатна маса. Далі задушевна мелодія соло з типовим для народної пісні квінтовим зачином перейшла до співучих віолончелей, а згодом – до усієї струнної групи. Так горе однієї людини стає бідою цілої нації. Але цитата національного гімну України, що звучить наприкінці частини у вигляді кантового двоголосся, неабияк вселяє надію і плавно підводить слухача до другої частини циклу, назва якої стала головною тезою вечора. Власне, ця частина продовжує сферу лірики з її характерними лексемами (ламентозні інтонації зітхання, мотиви «хреста», аріозні сексти тощо). У це ніжно-крихке звучання, наче крізь сон, раз за разом пробивається ритмічне остинато з першої частини, вриваються драматичні епізоди і у пам'яті оживають картини жахіть Майдану. Як і твір Г. Гаврилець, Дванадцята камерна симфонія Є. Станковича закінчується тим самим запитанням, що зависає на субмедіантовій гармонії на піанісімо – «Чи вистоємо?»; «Чи виберемось?».


Подібна драматургія з конфронтацією чуттєвість, лірика – патетика, драма, людське, особистісне – чужорідне, позаособистісне простежується і у творі Юлії Гомельської «Планета “Життя”»  для фортепіано і струнних (соліст – Дмитро Таванець). Середній розділ має відкрито екзальтований, гімнічний характер з імітацією дзвонів, що також резонує з базовим жанром цього концерту. Дуже цікавим, на мій погляд, є завершення твору: проведення  початкового матеріалу в мажорі, що вибудовує, таким чином, композиційну арку,  несе в собі слід трагічного. Так, у загальному потоці світла, що випромінює останнє співзвуччя у струнних врізається  холодний тон мінорної терції у фортепіано, що зумовлює «боротьбу» ладу і, в такий спосіб, демонструє вельми  неоднозначний фінал з ремаркою «to be continued».


Всі грані життя, відтінки настроїв та розмаїття стилів можна було почути у «Концерті сі мінор» для контрабаса в сольному строї і струнного оркестру у восьми частинах Золтана Алмаші (соліст – Назарій Стець). Від глибокого філософського роздуму (І. «Елегія», ІІ. Інтерлюдія №1, V. Інтерлюдія №2, VІІ. Інтерлюдія №3), відвертого глузування із залученням «попсового» мотиву (ІІІ. «Мультфільм»), «скоморошини» (IV. «Техно»), до просвітленої лірики, що модулює в медитацію (VІ. «Райдуга в січні») та вкраплення романтизму (VІІІ. Варіації на «тему Боттезіні»). Романтичний дух пронизує і головну тему концерту («тему-елегію»; тему-рефрен), адже її образно-емоційний тонус і, зокрема, ритмо-інтонаціний малюнок нагадують ліричну тему з Прелюдії № 6 сі мінор (ор. 28) Ф. Шопена. Це говорить сам автор, що демонструє різні картини світу, по-своєму їх коментує і залучає до діалогу слухача.

Над цим монументальним твором З. Алмаші працював понад рік. На своїй сторінці у соц-мережі «ВКонтакті» композитор зауважив, що «ідея народилась ще в мирний час, під час останніх бурхливих і трагічних подій була втілена в життя… не можу сказати, що вона дуже змінилась, ця початкова ідея. Але те, що події відкарбувалися на музиці – однозначно». Відтак, даний твір продовжив музичний дискурс на тему вечору: «Революція і її наслідки».


Варто відмітити, що модус прелюдіювання, з характерним імпровізаційним началом, певною мірою відбився на структурі концерту, оскільки до основного переліку виконуваних творів було додано ще одну прем’єру, котра мала широкий розголос в інтернет-мережі ще навесні. Патріотичний твір «Ми Є!» для скрипки та камерного оркестру Юрія Шевченка став символічним обрамленням концерту, бо в його основі – не що інше як гімн України. Його оригінальні гармонізація, оркестровка з проспіваністю усієї фактури, композиційне рішення (тиха кульмінація) плюс емоційно-чуттєве виконання стали гарним дарунком слухачам, що відкрили свої серця назустріч почуттям «Київ музик фесту-2014».



Катерина Гончарук