ПРЕСА, РЕЦЕНЗІЇ, СТАТТІ

Леся Олійник

Одеса-Київ

ЧИМ ЖИВИТЬСЯ МУЗИКА НОВОГО ТИСЯЧОЛІТТЯ


В Одесі відбувся ХУІІ Міжнародний фестиваль сучасного мистецтва "2 дні й 2 ночі нової музики".

   
      
Цей форум щорічно проводить Міжнародна Асоціація Нова музика за підтримки Міністерства культури України та у співпраці з творчими установами України і зарубіжжя. Цьогорічний Фестиваль представив музикантів 26 країн.
         
Усімнадцяте Одеса зібрала тих, від кого залежить майбутнє професійної музичної культури. У режимі "нон-стоп" на сцені Одеської філармонії відбувались концерти, перформенси, мультимедійні проекти (нічні імпрези проходили в її фойє), які демонстрували музичні силуети мистецтва ХХІ століття. Авторами і головними "режисерами" "2 днів й 2 ночей" є німецький диригент, професор Фрайбурзького музичного університету Бернгард Вульф і відома українська композиторка, професорка Одеської державної консерваторії ім. А.В.Нежданової Кармелла Цепколенко.
         
Майже всі представлені в Одесі твори (а їх було близько ста) написані в останнє десятиліття, чимало з них виконувалися вперше. Тому звукова картина Фестивалю давала певну уяву про те, чим дихає і чим живиться музика нового тисячоліття, що є пріоритетним і визначальним для неї? За його словами президента Фестивалю, пана Вульфа, "починаючи від доби європейського Відродження, ось уже 700 років ми віримо в науковий поступ і в те, що можемо панувати над природою. Але сьогодні ми сягнули межі цієї віри. Аби вижити, ми потребуємо потужні творчі сили, які здатні давати мистецтво і музика. Тому є важливим розвиток творчості, яка відстоює креативність, фантазію і яка шукає можливості звертатися до людської душі. Тому й продовжуються пошуки нових виразових засобів мистецтва".  
          
Почута в Одесі музика дає зрозуміти, що суто технологічні пошуки, якими рясніє музика ХХ ст. (пуантилізм, серійна техніка, алеаторика, мінімалізм, тощо), змінюються посиленою увагою до виразових можливостей музичних інструментів, до їх тембрових і акустичних властивостей. На Фестивалі відбувся, зокрема, ряд відкриттів, пов"язаних з новим підходом до інструментарію, насамперед, до народного. Національні інструменти впевнено виборюють собі місце поряд з професіональними і доводять свою здатність відтворювати сучасну композиторську мову. Відкриттям для слухачів став литовський інструмент канклес, який нагадує старовинні гуслі. Тендітне, заворожливе і, водночас, потужне звучання його струн зачарували розмаїттям образів і тембрів. Чудова виконавиця, Айстє Бружайтє-Вайцекавскьєнє представила написані для цього інструменту твори литовських авторів і молодої композиторки Кіри Майденберг (Одеса). Абсолютно по-новому сприймалася традиційна домра, яка зазвучала в руках талановитої Ірини Лук?янчук у несподіваних сонористичних барвах ("Мерехтливий згук" одеського композитора О.Олійника). Новий ракурс традиційного тріо бандуристок запропонувала композиторка з Одеси Альона Томльонова. По-новому використовується і мистецтво народного співу. Зокрема, автентичні мелодії монгольського народного мелосу, поєднані з сучасними ритмами перкусій сприймались як діалог людського голосу з безкраїми монгольськими степами: народний спів Самдандамби і Бадамханд Бадамхорол супроводжувався ансамблем перкусій Фрайбурзького музичного університету (твір Нацаґійна Жанцаннорова "Країна Чингіза").
        
На Фестивалі слухачі мали можливість почути інструменти, які, зазвичай, не виносять на авансцену. Ансамбль "Контра-тріо" (Швейцарія) звернувся до тембральних можливостей велетенських духових інструментів - контрабас-саксофону, контрабас-флейти і туби. Музиканти розгорнули вражаюче звукове дійство, що несло ідею повернення людини до своїх джерел - Природи. Виконавці самі створюють музику для обраних інструментів, прагнучи додати її у звуковий простір природи. Так, низькі й густі тембри туби передавали трубний голос міфічної тварини єдинорога, яка символізує чистоту й цнотливість ("Викликаючи Єдинорога" Мадлен Бішоф). Спеціально написаний для швейцарського Тріо твір української композиторки Алли Загайкевич теж звернений до діалогу з навколишнім світом. Самотність і беззахисність людини, яка намагається зберегти найтонші почуття душі: - так можна сприйняти образи її композиції. Відомий фахівець у галузі електронної музики, А.Загайкевич відконтрастувала тембри контрабасових духових ніжним простором електроакустичного звучання. Електронні інструменти посідали на Фестивалі теж помітне місце, підтверджуючи свою значимість у сучасному мистецтві.
       
В самостійну галузь виокремлюється нині творчість для ударних інструментів, нагадуючи відому тезу про джерела музики - "Спочатку був ритм". Четверту частину з 20-и програм займали саме перкусійні ансамблі. Право розпочати і завершити Фестиваль теж традиційно було надано ударним. В Одесу прибули відомі у цій галузі виконавці: Ансамбль перкусій Фрайбурзького музичного університету (Німеччина), Пер Сегрен (Швеція), Макс Ріфер (Німеччина), Ніколас Рійд (Велика Британія). Навряд чи можна десь ще побачити таку кількість і розмаїття ударних інструментів, які розмістились на сцені одеського форуму. Для них композитори створюють і витончені звукові візерунки, і первозданну ритмомагію, і розгорнуті сценічні полотна.
Яскраву фольк-картину у ритмах змалював відомий український композитор Володимир Рунчак. Його дотепну композицію "Про те, як козаки султану листа писали" виконав інтернаціональний за складом Ансамбль перкусій Одеської консерваторії, одягнений у козацькі строї. Керував дійством перкусіоніст з Еквадору, керівник Ансамблю, Крістіан Орозко: замість традиційної дерев"яної палички він диригував вістрям металевої коси.    
       
Виразовий діапазон ритму настільки розширився, що подеколи він сприймається як мелодія, а поліритмія нагадує поліфонію голосів. Такі враження викликав твір "Ритмотекстура" Олександра Красотова. Цей опус став, на превеликий жаль, останнім для відомого українського композитора (2007 р.): один з концертів Фестивалю був присвячений його пам"яті.
       
З великим успіхом виступив вокально-перкусійний дует із Швеції "Дует EGO", у складі Моніки Даніельсон (сопрано) і Пера Сєгрена (перкусія). Блискучі музиканти створювали різножанрові композиції - від вокальної медитації В.Варела на вірші Г.Аполлінера до театрально-музичного спектаклю (А.Еріксон "Пісні стюардеси)". Майстриня вокалу, Моніка Дельсон демонструвала виразову амплітуду людського голосу, який здатний відтворювати людські почуття й емоції - від ледь чутного шепотіння і ніжного наспівування, звукових ефектів з допомогою долоні і горлових звуків до драматичних зойків-вигуків.
        
Привернув увагу слухачів і скрипковий "Дует Інновація" (Польща-Швейцарія). Молоді, надзвичайно яскраві виконавці Анна Славицька і Якуб Дзялак склали свою програму з творів молодих українських композиторів. Перегуком епох, гармонією вічної краси прозвучав твір Дж.Тартіні-Богдани Фроляк "Диявольські трелі". Водночас, окремі сторінки "Трелей" нагадували мистецтво троїстих музик. Чистотою і світлом душі зачарували твори Золтана Алмаші ("Спокій, щем і радість"), Любави Сидоренко ("Світло") і Наталії Черній ("Сказати которотко..."). Так само, як і твори, представлені дуетом із Швейцарії у складі Франціски Вельті (сопрано) і Моріца Мюлленбаха (віолончель). У їх виконанні міні-моно-опера Людмили Самодаєвої розкривала драматичний підтекст сатири Д.Хармса, а твір Юлії Гомельської "Лист до Онєгіна. Ще одна спроба на вірші Р.Пейдель", справді, став ще однією спробою захистити людські почуття. До речі, завдяки Одеському фестивалю, музика українських композиторів все частіше звучить в програмах відомих зарубіжних виконавців.
       
Такі форми виконавства, як "Дуель-Дует", "Соло-Соліссімо" народились і є вже традиційними на одеському фестивалі. Вперше на Фестивалі виступив молодий український "Дуель-Дует" - Остап Шутко (скрипка) і Ольга Шутко (віолончель). А Соло-Соліссімо бас-кларнетиста і композитора Стефана Вермейрша (Бельгія) радше нагадувало людину-оркестр: віртуозно володіючи своїм інструментом, музикант додавав до нього звучання електроніки, візуалайзера і власного голосу, водночас, відбиваючи пальцями складні ритми по корпусу кларнета й тупцюючи ногами.
        
"2 дні й 2 ночі" має своїх постійних солістів й ансамблі, відданих фестивалю і сучасному мистецтву, а їх творчість є в Одесі своєрідною лабораторію нової музики. Такі, зокрема, маститий квартет "Гармонії світу", чудова піаністка Тетяна Кравченко і вже знаний молодіжний Ансамбль "Senza Sforzando", які виконували на Фестивалі музику композиторів України, Росії, Греції, Еквадору, Ізраїлю. Арт-директор Ансамблю "Senza Sforzando", піаніст Олександр Перепелиця молодший представив на фестивалі і фортепіанний опус своєї мами, Кармелли Цепколенко. Така династійна традиція родини музикантів (батько, Перепелиця старший є директором Фестивалю) багато в чому вирішує успіх одеського форуму, який вже давно входить у світовий реєстр провідних фестивалів сучасної музики.
         
У виконанні "Senza Sforzando" прозвучав і твір Беніаміна Юсупова "Хакконі-перехрестя: ІУ", в якому звучали щемні інтонації народних і духовних піснеспівів Сходу. Духовну тему продовжив ще один представник Ізраїлю, Юрій Поволоцький, який представив свій твір "Їгдал (Звеличити Бога) з циклу Сім єврейських традиційних мелодій". Презентація творчості цих композиторів стала можливою, завдяки Посольству Ізраїлю в Україні, яке не вперше фінансово підтримує Фестивальі. Серед його постійних іноземних партнерів - також представництва Швеції, Німеччини, Польщі, Австрії, Швейцарії.  
       
Насамкінець наведу слова арт-директора Фестивалю, Кармелли Цепколенко, які, можливо, пояснюють прагнення його організаторів: "Ми маємо щось залишити для наступних поколінь. Адже минуле століття дало нам величезний музичний спадок, і музика ХХІ століття живиться ним. Ми також маємо дбати про безперервність музичного мистецтва, про те, щоб сучасний простір не залишився без музики. Сподіваємось, всі наші пошуки, так само як і наш фестиваль прислужаться тим, хто прийде на зміну нам".  

Фото - Віталій ПІНЬКО