НАЦІОНАЛЬНА СПІЛКА КОМПОЗИТОРІВ УКРАЇНИ

Новини

02.05.2024

УКРАЇНСЬКІ КОМПОЗИТОРИ НА КУЛЬТУРНОМУ ФРОНТІ (квітень 2024). З приходом весни культурне життя завжди активізується, але в нинішньому квітні, здається, так, як ніколи. Особливо це стосується виконання музики українських сучасних композиторів різних поколінь та творчих вподобань. В нашому огляді спробуємо висвітлити хоча б деякі музичні події, що відбулися на різних концертних майданчиках України і незважаючи на складні умови воєнного часу »»»



16.04.2024

ОБ"ЄДНАННЯ КОЛЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ (ОКУ) "ОБЕРІГ" ЗАПРОШУЄ композиторів до співпраці з охорони авторських прав. »»»



03.04.2024

УКРАЇНСЬКІ КОМПОЗИТОРИ НА КУЛЬТУРНОМУ ФРОНТІ (березень 2024). Разом з усією нашою країною в складних умовах воєнного часу українські композитори невтомно продовжують свій шлях до перемоги. Шлях цей складний, сповнений важких втрат, про які ми завжди пам’ятаємо, але й не здаємося, завойовуючи все нові рубежі на мистецькому фронті. В березневі дні вся музична громадськість України згадувала  »»»



11.03.2024

ПРИВІТАННЯ КАРМЕЛЛІ ЦЕПКОЛЕНКО. Сердечно вітаємо нашу дорогу колегу, видатну українську композиторку, заслуженого діяча мистецтв України, професорку Кармеллу Цепколенко з визначною подією –  »»»



07.03.2024

Незважаючи на всі складнощі воєнного часу, до Правління НСКУ постійно продовжують надходити заяви від композиторів та музикознавців з проханням прийняти до лав Національної Спілки композиторів України. Нас радує ентузіазм молодих фахівців, які  »»»



Всі новини »

НОВИНИ

06.06.2024



УКРАЇНСЬКІ КОМПОЗИТОРИ НА КУЛЬТУРНОМУ ФРОНТІ (травень 2024)


Українські композитори і музиканти продовжують утримувати передові мистецькі позиції на фронті боротьби за вільний розвиток і торжество національної культури. Музика, що народжується в Україні, все переможніше крокує світом, викликаючи захват у зарубіжних слухачів. Звісно, перше випробування нові музичні проєкти проходять на батьківщині, особливо в Києві, який незважаючи на бойові дії, ракетні атаки, аварійні відключення світла, залишається в авангарді творчих пошуків і завоювань нових рубежів.


Як завжди, дотримуючись хронології, зупинимося на найбільш суттєвих та  яскравих мистецьких подіях травня 2024.
Ввечері 10 травня 2024  у Міжнародному центрі культури і мистецтв на Алеї Героїв Небесної Сотні було вельми людно – публіка, здебільшого зацікавлена молодь,  збиралася на прем’єру нової опери вже дуже популярних молодих композиторів  Романа Григоріва та Іллі Разумейка під назвою «
Gaia». Відразу зазначимо, нас приємно вразив переповнений величезний зал колишнього  Жовтневого палацу і пануюча в ньому атмосфера заінтригованого чекання. Що ще придумали молоді автори, які успішно працюють у тандемі, беручи на себе не лише створення музики, але й лібрето, режисуру, сценографію, власне, філософську та драматургічну концепцію вирішення оперної вистави? Гая (Гея) – це , як відомо, Богиня Землі за грецькою міфологією. В основі змісту опери  – цей гіпер-образ у сучасній теоретичній трактовці французького філософа та антрополога  Бруно Латура. Відповідно опера складається з трьох актів-частин, які слідують один за одним без перерви.  І ч. – Пісні Матері Землі («Коли земля дарує щедрий врожай, треба чекати на велику війну»). ІІ ч. – «Кабаре-метастази» («Коли висихають моря, річки змінюють свої річища, а ліси стають непридатними для життя через радіацію – імперія скоро впаде»). ІІІ ч. – Танці до Матері-Землі («Коли наступає кінець світу – земля і небо зливаються у єдине ціле»). Так Мати Гая промовляє до нас. В музичному плані найбільш ємкою є І частина, побудована на прадавніх інтонаціях. Тут багато співів, що супроводжуються магічними ритуальними танцями. В подальшому музично-хореографічна сфера розширюється за рахунок використання колажів, на яких робляться певні сенсові акценти, а також активно вводяться електронні музичні засоби, особливо у апокаліптичні  кульмінаційні моменти. В опері не просто фіксується підрив Каховської дамби як одна з найбільших екологічних катастроф, що до них причетні росіяни (до речі, використано документальне відео – острів Хортиця у жовтні 2023). Ця трагічна подія повністю переосмислена. Адже нинішній палаючий театр війни поступово буде переможений не лише в ході бойових дій сил оборони, але й самою Природою,  і врешті  штучна водойма радянського часу поступово перетвориться у дніпровський благодатний грунт, і знов народиться наша вільна козацька амазонія. Автори впевнені, пройде час, і це обовязково буде. В цілому ж опера сприймається як заклик до світу – отямтеся, народи  всіх держав, будьте пильні, ми на краю! Напружене сценічне дійство, яке з великим захопленням спостерігав зал, було здійснено силами 27-ми молодих співаків, музикантів-інструменталістів, танцюристів, які в певних випадках, в залежності від задуму, об’єднували всі ці функції, комунюювали з глядачами і між собою, знаходили безліч синтезуючих нюансів  перебування на сцені у різних іпостасях. Всі реалізатори задуму продемонстрували бездоганний професіоналізм у тому цікавому і надзвичайному мистецькому просторі, що називається «нова опера», яка вельми далека від традицій класичного музичного театру. Постановка відбулася у партнерстві з Національною Спілкою композиторів України та Національним заповідником «Хортиця». Фінансову підтримку здійснив Стабілізаційний фонд культури та освіти 2023 Федерального міністерства закордонних справ Німеччини  та Гете-Інституту. Проєкт також здійснювався під патронатом ЮНЕСКО. «Gaia-24.Opera del Mondo» відразу після успішної прем’єри в Києві виїхала   на травневий Міжнародний фестиваль опери, музики та театру в Ротердамі (Нідерланди). Докладніше про подальше театральне життя цієї нової опери сподіваємося розповісти у наших наступних оглядах.  

В цей же день, 10 травня 2024, відбувся незвичний  концерт у Львівській філармонії під назвою «Композитори. Українською: сучасна музична лірика», підготовлений оркестром «Віртуози Львова» під орудою диригента Юрія Літуна. Ініціатори цієї програми ризикнули включити до неї, в основному , повільну музику тьмяних, пастельних тонів або тендітного, майже графічного малюнку. Ризикнули і не програли, адже в ній постала безліч нюансів людських почуттів, витончених і шляхетних. Концерт вийшов дуже стильним і, при загальному спільному настрої, все ж таки різноманітним, зважаючи на неповторні авторські індивідуальності його учасників – композиторів і виконавців. Відгомін  макросвіту Й.С.Баха втілився у сюїті С. Леонтьєва «Бахіана» для віолончелі, клавесину і струнних. Як завжди, несподіваним і вигадливим у своїх асоціаціях  був Золтан Алмаші, чиї відчуття, виражені у написаних раніше творах, раптом зрезонували з реаліями нинішнього воєнного часу (йдеться про Концерт для скрипки, віолончелі та струнних «Зима швидкоплинна» та «Передчуття кохання» для струнного оркестру). Світлий стан душі, пов’язаний з чудом народження на світ сина, витончено передав Богдан Сегін у своєму творі «Метаморфоза» для сопрано і струнних. Взаємодія різних чуттєвих складових таємничо тривожно і щиро вилилась у вишуканих «Паралелях» для струнних Михайла Шведа. Органічно увійшли і прикрасили цю багату ліричну палітру карпатські мотиви Концерту для фортепіано і струнних А.Лозової. Закінчився концерт своєрідною сумною постлюдією на згадку про всіх, кого вже немає з нами, – це «Сутінки» для гобоя і фортепіано А.Лозової (пам’яті Ігоря Мартинюка).

У зв’язку з феноменом  самого поняття пам’яті    і у її найширшому, генетичному розумінні, і в абсолютно конкретному тлумаченні, коли йдеться про незабутніх особистостей, які назавжди залишилися в історії, зокрема в мистецтві, – згадаємо про ще одну подію у Львові в рамках Фестивалю камерної музики «Дзеркало», що проходив у Дзеркальній залі Львівської національної опери. Йдеться про концерт «Спалахи памяті», презентований 19 травня 2024 Національним ансамблем «Київська камерата», в якому звучала виключно українська сучасна музика. Ця розмаїта концертна добірка творів українських композиторів була присвячена 30-річчю славетного колектива «Київська камерата» та пам’яті його незмінного багаторічного керівника Валерія Матюхіна. До програми увійшли твори Валентина Сильвестрова, Євгена Станковича, Ганни Гаврилець, Віталія Губаренка, Юрія Шевченка, Олександра Козаренка, Володимира Зубицького, Золтана Алмаші. Це найяскравіші імена в історії української музичної культури та в її сучасному існуванні. Деякі вже пішли в інші світи (Гаврилець, Губаренко, Шевченко, Козаренко) , але, як бачимо, залишилися вічно живими у своїй творчості. Першим виконавцем творів всіх цих композиторів був Валерій Матюхін, це його улюблені автори, музиці яких він давав життя. Вдячні «Київській камераті», для якої обов’язок пам’яті є священним.

В цей же день 19 травня 2024 в Києві у Концертному залі НСКУ під егідою МБФ «VIVAT ART» та за сприяння НАС України «Київська камерата» хазяйнувала зовсім юна генерація українських музикантів з різних куточків нашої країни.
Відбувався заключний концерт переможців Х Міжнародного інструментального конкурсу Євгена Станковича, що змагалися у чотирьох номінаціях: фортепіано; струнні інструмент; народні інструменти; духові та ударні інструменти. Поважне Журі було вражене кількістю учасників конкурсу, а основне – надзвичайною талановитістю юних переможців – майбутньої музичної когорти, що згодом поповнить українські виконавські колективи.


В цьому ж залі Національна Спілка композиторів України вітала  26 травня 2024  переможців ще одного дитячо-юнацького форуму – Конкурсу «Українські композитори –  дітям». З ініціативи НСКУ він був заснований, і від самого початку незмінною головою його журі є поважна ветеранка нашої Спілки, шанована композиторка, що створила багато композицій для дітей та юнацтва, Жанна Юхимівна Колодуб. Багато років є постійним членом цього журі, широко відомий композитор Геннадій Сасько – автор  багатьох циклів фортепіанних творів для дітей та юнацтва, що користуються великою популярністю  у музично-педагогічному середовищі. Всі члени журі з хвилюванням відзначили особливу атмосферу нинішнього конкурсу, величезну кількість виконуваної української дитячої музики, гаряче бажання дітей присвятити себе музичному мистецтву і виняткову талановитість юних учасників складного змагання. І все це, незважаючи на труднощі воєнного часу, з вірою у перемогу і прекрасне майбутнє рідної України.


Наскільки важливою є мистецька справа у час випробувань, переконалася широка громадськість нашої столиці на церемонії вручення  Мистецької премії «Київ» 23 травня 2024, що вже традиційно проходила у Музеї історії Києва. Почесні нагороди  вручав лауреатам особисто  мер Києва Віталій Кличко. Більшість відзначених преміями творів закономірно були присвячені темі російської агресії, страшній війні, яку  розв’язав ворог  на нашій землі, героїчній  боротьбі українців з окупантами. Премію «Київ» імені Артемія Веделя в галузі музичної композиції отримав відомий композитор і виконавець  Золтан Алмаші за твори «Місто Марії» для струнного оркестру та  «Камерну кантату» для скрипки і струнних. Зокрема,  надзвичайно проникливий твір «Місто Марії», присвячений мужньому місту Маріуполю, прозвучав вже у багатьох країнах світу і став своєрідним символом нескореності нашого народу.

«Україна – простір Свободи!»    під таким гаслом проходив у Києві   Міжнародний фестиваль «Київські музичні прем’єри-2024», що проводився Київською організацією Національної Спілки композиторів України з 25 травня по 1 червня 2024 року. Як зазначив Оргкомітет фестивалю, «це важлива творча платформа, де композитори мають можливість продемонструвати багатогранну сутність мистецтва України у непростих умовах нинішньої боротьби українського народу за Свободу. Фестиваль також має на меті утверджувати нашу національну ідентичність і вшановувати важливі події історії України».

В рамках фестивалю відбулося 12 концертів симфонічної, хорової і камерної музики, в яких прозвучали переважно прем
єри творів українських композиторів. На нашому сайті вміщені докладні програми всіх концертів та прес-реліз фестивалю, в мережі постійно друкувалися анонси до кожної фестивальної події та інші рекламні матеріали. Не має сенсу ще раз все це повторювати. Зробимо лише деякі акценти та відзначимо певні нюанси, особливо важливі в контексті такої значущої творчої події.
З багаторічного фестивального досвіду знаємо, яке велике значення мають акції відкриття та закриття фестивалю. Відкриття – точка відліку, яка задає тон усьому майбутньому творчому форуму, а закриття –  його висновок, підсумок, кульмінація, виголошення і утвердження основної ідеї. В зазначеному сенсі фестиваль виконав поставлені завдання. Він відкрився концертом Національного ансамблю «Київська камерата» під назвою «Відлуння небесного світла». Саме так названо композицію Івана Тараненка з присвятою «І мертвим , і живим, і ненародженим захисникам України». Всі подальші твори цього концерту – і Концерт для флейти з оркестром «
Con anima» Жанни Колодуб, і «Коломийки» для камерного оркестру Богдана Кривопуста, і «Старосвітська елегія» для альта і струнних Юрія Шевченка, і Камерна симфонія №1 Золтана Алмаші – це втілення, вираження, відлуння любові до України, до її ментальної суті, до її небесної обраності, мужності та непереможної краси. Вельми символічно, що одним з найдовершеніших творів  програми  став Концерт для скрипки і струнного оркестру дуже відомого литовського композитора, нашого великого друга Арвідаса Мальциса – представника країни, яка серед найперших висловила підтримку Україні у її боротьбі з рашистськими загарбниками. Відзначимо  високий виконавський рівень концерту, який довершено провів диригент Олег Маринченко з солістами Дмитром Кузьміним, Андрієм Тучапцем  і, особливо, Богданою Півненко, яка блискуче інтерпретувала надскладний твір А.Мальциса.

Переконливою кульмінацією фестивалю, як і годиться, став заключний  концерт фестивалю «Україна – простір Свободи», що пройшов  у Національній філармонії України. Це був єдиний симфонічний концерт у фестивальних заходах, він об’єднав здобутки у цьому жанрі  корифеїв сучасної української музики та мистецькі пошуки її молодої генерації. «Поема скорботи» Євгена Станковича, написана ще у 1992 році (2 ред. – 2010 р.), вразила своїм сучасним звучанням, неймовірною відповідністю драматичним подіям, які зараз переживає наша країна. Це ще раз доводить, що геніальний митець – завжди пророк, який бачить і відчуває наперед, і творче мислення його універсальне.
На вістрі сучасності за своїм змістом були фундаментальна  симфонічна балада «Вартові волі» Валерія Антонюка та  Концерт для скрипки з оркестром Юрія Пікуша, який лише розпочинає  шлях в мистецтві, але вже викликав великий інтерес своїми творчими пошуками.
Дещо несподіваною  постала у своєму «Німецькому триптиху» Леся Дичко, втіливши урочисті історичні і просвітлені казкові образи країни, яка нині простягла Україні руку своєї дружньої допомоги. Вельми яскравим був фінал концерту – твір «Весілля» для симфонічного оркестру Володимира Зубицького прозвучав як уособлення української ментальності, невмирущий голос народного самовиявлення і нездоланного прагнення до свободи. На заклик оркестру «Будьмо!» щиро відгукнувся розкотистим «Гей!» весь зал.
                                            
Що стосується  камерних концертів фестивалю, то, безперечно, вдалою ідеєю було побудувати їх як цільові програми окремих виконавців щоразу з певним концептуальним задумом на базі української музичної творчості.
В цьому плані надто показовим був проєкт «
pianoduo.ua», запропонований широковідомим фортепіанним дуетом «Kyiv Piano Duo» - Олександра Зайцева, Дмитро Таванець. У великому двочастинному концерті («Фортепіано в чотири руки» та «Два фортепіано») була представлена ціла антологія української фортепіанної музики з охопленням її основних напрямків за конкретними творчими школами (вчителі та учні). Це – Євген Станкович, Золтан Алмаші, Євген Оркін; Мирослав Скорик, Богдан Сегін, Михайло Швед; Геннадій Ляшенко, Олег Безбородько, Іван Тараненко. А також окремо Леся Дичко, Богдан  Кривопуст. Це був блискучий концерт, демонстрація творчих висот української фортепіанної музики та вражаюче глибокої  та технічно довершеної, філігранної  виконавської  майстерноті.
                                                

Не можемо не відзначити  також концерти, підготовлені зовсім молодими виконавцями. Це вечір світових прем’єр творів Володимира Рунчака, Романа Горобця, Борислава Стронька, Юрія Пікуша, Сергія Зажитька, яскраво інтерпретованих  саксофоністом  Романом  Фотуймою (партія фортепіано Дар
я Шутко), для якого, здається, не існує професіональних меж.
Звернула на себе увагу і була з ентузіазмом підтримана публікою дебютантка фестивалю співачка Анна Зарецька (партія фортепіано –  Тетяна Корольова), чиє прем’єрне виконання творів Олени Ільницької, Золтана Алмаші, Євгенії Марчук і, особливо, вокального циклу Геннадія Саська ( Три солоспіви на вірші Ліни Костенко) були відзначені витонченістю художньої трактовки та глибиною вокального прочитання чудової української поезії.                                                                                              

Як завжди, різноманітною і багатоскладовою була хорова палітра фестивалю. Великі хорові програми підготували Ансамбль солістів «Благовість» (художній керівник – Тетяна Кумановська), Дитячі хорові колективи  Київського музичного ліцею імені Миколи Лисенка (керівник – Юлія Пучко-Колесник).
А справжньою хоровою вершиною був виступ Академічної хорової капели Українського радіо під орудою Юлії Ткач. Серед найбільш яскравих творів цієї програми назвемо духовні композиції Всеволода Сіренка («Господи, помилуй»), Івана Зажитька (Хоровий концерт №1), Олега Безбородька (Мотет «
Ave Verum Corpus»), Лесі Дичко («Духовні етюди»), Віктора Степурка («Пісні пустинна»), а також розгорнутий хоровий Диптих за темами українських народних пісень Олексія Скрипника («За горами сонце палає» та «Свято Яна»).

Гортаючи сторінки фестивалю, ми бачимо, як широко охоплена українська музика різних жанрів на цьогорічних «Київських музичних прем’єрах-2024» і, відповідно до назви фестивалю, більшість виконань саме прем’єрні. За нашою статистикою прозвучала музика  загалом 45-ти українських композиторів, деякі з авторів представлені кількома різножанровими творами (Л.Дичко, З.Алмаші, В.Степурко та ін.). Нас особливо радує велика зацікавленість публіки, висока активність відвідування концертів. Музика володіє особливою силою, здатною підтримати людину у найважчі хвилини. Підтвердженням цього став ще один надзвичайний концерт і так вийшло, що відбувся він саме під час нашого фестивалю.

Якщо пам’ятаєте, в минуломісячному огляді  музичних подій  квітня 2024  ми згадали про гастролі «Київської камерати» у Нью- Йорку і обіцяли  розповісти про українську програму, з якою наш колектив під орудою відомої канадської та американської диригентки  Кері-Лінн Вілсон виступив у славетному Карнегі Холі. А за місяць, в кінці травня, сама Кері-Лінн Вілсон прибула в Україну, щоб виконати  ту саму програму вже для київських слухачів. Цей концерт відбувся  30 травня 2024 в Національній філармонії України і зібрав рекордну кількість публіки.  Прозвучали сім  визначних творів знакових українських композиторів, чия музика, незалежно від часу написання, вже увійшла в історію не лише української, але й світової культури. Концерт розпочався гімном-реквіємом «Місто Марії» Золтана Алмаші, про який ми вже неодноразово писали як про свідчення трагедії війни, що точиться в Україні, і про  духовну міць і незламність тих, хто боронить свою країну. Твір Олександра Козаренка «Concerto  Rutheno» для фортепіано з оркестром – один з найкрасномовніших зразків відтворення особливостей національного музичного мислення, в даному випадку традицій народного музикування  на Галичині (соліст – неперевершений Дмитро Таванець). Ця карпатська лінія по-своєму,  неповторно виразилась у натхненній мелодиці «Гірської легенди» для альта з оркестром Євгена Станковича (солістка – Катерина Супрун). Ефектна фольклорна феєрія  зазнала темпераментної кульмінації у Концерті для скрипки і камерного оркестру Володимира Зубицького, що його майстерно, з виключно сильною виконавською енергетикою виконала Богдана Півненко. Друге відділення концерту відчутно відрізнялося від першого, оскільки переважно втілювало сакральну образну сферу у її найсучаснішому музичному  вираженні. Прозвучали філософськи- сповідальна камерна кантата Вікторії Польової «No Man is an Island» для сопрано, фортепіано і струнних на текст англійського поета Джонна Донна та, як своєрідне продовження духовної складової концерту, Реквієм для хору і струнних Олександра Щетинського на традиційний латинський текст з використанням у насиченій музичній тканині історично різноманітних  полістилістичних елементів та модерністичних інновацій. Під впливом подій Революції гідності 2014 року Валентин Сильвестров створив  один з найпронизливіших своїх творів – Молитву за Україну «Господи, захисти Україну. Дай нам силу, віру і надію, Отче наш». Ця хорова композиція логічно завершила суто сакральний ряд другого відділу. Але він був ще розширений гімнічним апофеозом  «Мелодії» для скрипки і струнних  Мирослава Скорика та неповторним  «Ми – Є» Юрія Шевченка. Під час виконання останнього весь зал піднявся в єдиному патріотичному пориві. Перед тим Кері-Лінн Вілсон виголосила розчулену промову, сказавши, що відчуває себе в Україні як в родині, дорогій її серцю. Без сумніву, цей концерт під орудою натхненної диригентки був одним з найкращих виступів «Київської камерати» (художній керівник – Богдана Півненко), Камерного хору «Київ» (художній керівник – Микола Гобдич) та блискучих солістів Богдани Півненко (скрипка), Дмитра Таванця (фортепіано), Катерини Супрун (альт) та Мар’яни Головко (сопрано).

Щира подяка всім композиторам і виконавцям, хто віддає себе без останку заради свободи і процвітання України та її національної культури. Слава нашим героям війни, адже завдяки їх мужності і стійкості ми всі існуємо і працюємо на своєму культурному фронті!
                                                                                                  Т.Н.