НАЦІОНАЛЬНА СПІЛКА КОМПОЗИТОРІВ УКРАЇНИ

Новини

02.04.2018

Нещодавно Національна Спілка композиторів України одержала від члена нашої Спілки в Канаді Анатолія ЖИТКЕВИЧА нові розвідки, пов"язані з музичною культурою української діаспори і її видатними особистостями. Серед »»»



03.03.2018

ПРОПОНУЄМО ТРИ ІНТЕРВ"Ю студентів-музикознавців Національної Академії музики ім.П.І.Чайковського з українськими композиторами різних поколінь, художнього світосприйняття та »»»



20.02.2018

ПРЕМ"ЄРА В ДНІПРІ. 10 лютого 2018 року в залі Дніпропетровської академії музики ім. М. Глінки відбулась прем’єра кантати Валентини Мартинюк «Ішов козак долиною» на теми козацьких пісень Дніпропетровщини для солістів »»»



27.01.2018

У Концертній залі Національної Спілки композиторів України 23 січня 2018 р. відбулося перше планове засідання Правління НСКУ в цьому році. Було підведено підсумки багатогранної діяльності Національної Спілки композиторів України та її регіональних організацій за 2017 рік. Голова Спілки І.В.Щербаков та Відповідальний секретар НСКУ Т.С.Невінчана проінформували про основні мистецькі »»»



13.12.2017

ЮВІЛЕЙ ОДЕСЬКОЇ КОМПОЗИТОРСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ. Наприкінці року (4-7 грудня 2017 р.) музичне життя Одеси ознаменувалося визначною подією не лише міського, а й всеукраїнського значення. Адже виповнилося 80 років одному з найстарших композиторських утворень України – Одеській організації Національної Спілки композиторів України. Історично на базі трьох потужних організацій – Харківської, Київської та Одеської – протягом 1932-37 років виникла Спілка композиторів України, що поступово охопила своєю діяльністю »»»



Всі новини »

НОВИНИ

28.12.2016

         

  50 РОКІВ ПО ТОМУ

          

26 грудня 2016р. у Колонному залі ім. М.Лисенка Національної філармонії України відбувся концерт-реконструкція програми, що звучала тут рівно півстоліття тому, 26 грудня 1966р., і складалась із авангардових творів  західноєвропейських  та українських авторів - К.Дебюссі, А.Шенберга, І.Стравинского, Л.Грабовського, В.Сильвестрова та Б.Лятошинського.

          

Мені судилося побувати на обох концертах, тому спробую порівняти  враження  і  належно оцінити вартісність цього надзвичайного проекту. 

          

Шо запам'яталося з далеких 60-х? Вся увага тоді була зосереджена передусім на композиціях Л.Грабовського і В.Сильвестрова, адже вони були знаковими постатями «Київського авангарду», як їх охрестила музикознавець Г.Мокреєва у сумнозвісній публікації польського часопису “Ruch muzyczny”. Тоді мені, серед інших студентів ІТФ музично-теоретичного відділу Київської консерваторії ім. П.І.Чайковського, випало бути присутньою на засіданні кафедри, спеціально скликаної для суворого засудження  як автора, так і «героїв»  статті - учнів класу Б.Лятошинського – В.Сильвестрова, В.Годзяцького, В.Губи, В.Пацери і аспіранта Л.Грабовського, котрі насмілились піти власним шляхом пошуків  оновлення засобів музичної виразності. На чолі з  молодим диригентом І.Блажковим (чоловіком Г.Мокреєвої) вони поза консерваторською програмою вдалися до вивчення здобутків  композиторів Ново-Віденської школи  - А.Шенберга, А.Веберна і А.Берга, тобто 12-тонової системи  та серіальної  техніки, що лягли в основу атональної музики. Радянські ідеологи від культури оголосили запеклу  війну «антинародній формалістичній течії», а її прихильників і особливо послідовників  затаврували відповідними епітетами, не врахувавши однак «зворотного боку медалі»   -  спрацювала реклама: слава першопрохідців-новаторів і ореол мучеництва тільки підігріли інтерес  до творців «Київського авангарду». Згодом майже всі вони стали відомими за межами не лише України, а  й СРСР. Але це згодом.

          

А у 1966р. публіка Колонного залу задивовано спостерігала за маніпуляціями піаніста М.Степаненка, який час від часу видобував з-під кришки рояля нестандартні звукові комбінації струн за допомогою металевого карбованця,  та за тим, як скрипаль Б.Которович і контрабасист В.Філіпочкін стукали смичками  по нотних пюпітрах (Б.Которович навіть жалівся, що пульт прозорий, і він боїться «промахнутися»). Це було Тріо Л.Грабовського, яке зараз не менш ефектно і вправно виконали А.Павлов (скрипка),  В.Кияниця ( фортепіано) та Н.Стець (контрабас), продемонструвавши досконале володіння усім арсеналом технічних прийомів  гри на своїх інструментах (глісандо, флажолети, піццикато, кластери тощо) і створюючи щось на зразок вражаючого фантазійного сонористичного дійства.

          

Як грав свою «Тріаду» В. Сильвестров півстоліття тому,  нині  пригадати важко. Можна лише сподіватись на те, що автора нині  задовольнили безпосередня спонтанність у зіткненні контрастних образів, романтичний дух, ліризм, чуйність до міжзвукових зв'язків,  ретельне дозування «прозорості» і  «густоти» фактури у виконанні піаніста Є.Громова.

          

Порадували аудиторію Колонного і учасники  “Nota Bene Chamber Group” А.Павлов (І скрипка), І.Завгородній (ІІ скрипка), І.Грицишин (альт) і А.Полуденний (віолончель) виконанням 3-го квартету Б.Лятошинського, які через 50 років повторили  «подвиг» квартету ім. М.Лисенка у його первинному  складі (О.Кравчук, Б.Скворцов, Ю.Холодов, Л.Краснощок). Тоді під час концерту я випадково «підслухала» розмову за спиною: «Борисе Миколайовичу, а чого це на сцені рояль стоїть?» - «Не знаю, може, за цей час квінтет зробили» - жартома відповів, як я зрозуміла, сам Лятошинський. Музиканти  “Nota Bene” буквально примусили слухачів стежити, затамувавши подих, за мінливими образними утвореннями найрізноманітнішого характеру, контрапунктним плетінням мелодичних ліній, складними гармонійними напластуваннями, медитативними епізодами, сумно-ліричними сентенціями, напруженою експресією енергійних емоційних сплесків, патетичними репліками. 

          

В цілому ж  можу констатувати, що художньо-естетична «функція» концерту  за 50 років не змінилась. Якщо у 1966р. це був протест проти догматичного мракобісся радянських ідеологів, котрі насильно  заганяли митців у залізні  клітки «патріотизму, народності і партійності», то у 2016р. це такий самий протест проти комерційно «розкрученої» масової поп-культури, яка мішурою  ефектного багатобюджетного  оформлення маскує убогість і примітивність  музичної думки.

          

Альбіна БУТУК

Фото - Сергій Марченко